Розділ 3

Кам'яна брама продовжувала відкриватися.
Повільно.
З важким гуркотом.
З її глибини виривалося бліде сріблясте світло, яке освітлювало все озеро.
Лінда не відводила погляду.
Маркус стояв поруч, готовий у будь-яку мить захистити сестру.
Елія та Раян трималися біля своїх драконів.
А незнайома дівчина все ще стояла між деревами.
— Ти сказала, що ми запізнилися, — промовила Лінда. — Що це означає?
Дівчина мовчала.
— Хто ти? — повторив Маркус.
Незнайомка нарешті вийшла з тіні.
Їй було приблизно стільки ж років, скільки Лінді та Маркусу. Вона мала довге темне волосся, сріблясті очі й невеликий шрам біля брови.
На її плечах лежав темний плащ.
А на шиї...
Той самий медальйон.
Маркус одразу його впізнав.
— Це знак нашої родини.
Дівчина торкнулася прикраси.
— Я знаю.
— Звідки?
Вона подивилася прямо на нього.
— Тому що цей медальйон колись належав моєму батькові.
Маркус насупився.
— Твоєму батькові?
— Так.
Лінда зробила крок уперед.
— А хто твій батько?
Дівчина опустила погляд.
— Дейрон.
Усі завмерли.
— Що?.. — тихо сказала Лінда.
Маркус подивився на сестру.
— Але Дейрон — наш дідусь.
— Саме так.
Незнайомка зняла капюшон.
— Мене звати Елара.
Тиша стала ще густішою.
— Елара... — повторила Лінда.
— Я донька Дейрона.
Маркус похитав головою.
— Але цього не може бути.
— Чому?
— Бо наш дідусь ніколи не казав, що в нього є ще одна дитина.
Елара сумно посміхнулася.
— Тому що він не знав.
— Як це?
Елара подивилася на озеро.
— Моя мама пішла від нього багато років тому. Вона боялася, що вороги дізнаються про мене. Тому мене виховували далеко від драконячих земель.
Лінда уважно слухала.
— А як ти дізналася про нашу родину?
Елара витягнула медальйон.
— Мені його залишила мама.
На звороті прикраси був вигравіруваний символ.
Такий самий, як на старих книгах Аліси.
— Вона сказала мені: «Коли медальйон засвітиться, шукай дітей Хранительки».
Маркус подивився на Лінду.
— І він засвітився?
Елара кивнула.
— Три місяці тому.
— Тоді чому ти не прийшла до замку?
— Бо за мною стежили.
— Хто?
Елара не відповіла.
Замість цього вона подивилася на браму.
— Вони вже близько.
Раптом земля здригнулася.
Рейнар заревів.
Сайрон розправив крила.
Десь у лісі почулися кроки.
Багато кроків.
Маркус витягнув меч.
— Схоже, гості прийшли.
Елія сіла на дракона.
— Скільки їх?
Раян заплющив очі, прислухаючись до магії.
— Не знаю.
Лінда відчула холод.
Її знак Хранительки спалахнув.
— Вони не звичайні.
З лісу почали виходити темні істоти.
Вони були схожі на людей, але їхні обладунки вкривали чорні символи.
Елара відступила.
— Орден Тіні.
Маркус стиснув руків'я меча.
— Ти знаєш їх?
— Вони полюють на мене.
— Чому?
Елара подивилася на Лінду.
— Через тебе.
— Через мене?
— Ти Хранителька. А я маю кров Драконячої родини.
Лінда зрозуміла.
— Вони хочуть використати нас, щоб відкрити браму.
Елара кивнула.
— Так.
У центрі озера кам'яна брама вже майже повністю відкрилася.
За нею не було дороги.
Лише темрява.
Але в цій темряві щось рухалося.
Величезне.
Маркус подивився туди.
— Що там?
Елара прошепотіла:
— Я не знаю.
— Ти ж казала, що знаєш, що по той бік.
— Я знаю лише одне.
Вона подивилася на нього.
— Те, що там знаходиться, не повинно прокинутися.
Перший воїн Ордену кинувся вперед.
Рейнар заревів.
Вогонь освітив берег.
Лінда підняла руку.
Золоте світло вирвалося з її долоні й утворило щит.
Удар відбився від нього.
— Ліндо! — крикнув Маркус.
— Я впораюся!
Маркус усміхнувся.
— Знаю.
Він стрибнув на Рейнара.
Дракон здійнявся в повітря.
Елія та Раян також піднялися.
Над озером почалася битва.
А Елара залишилася біля Лінди.
— Ти справді Хранителька?
— Так.
— Тоді нам потрібно зробити дещо важливе.
— Що?
Елара вказала на браму.
— Закрити її.
Лінда подивилася на кам'яні символи.
— Я не знаю як.
— Знаєш.
— Ні.
— Твоя магія знає.
Лінда заплющила очі.
Вона відчула землю.
Воду.
Дерева.
Драконів.
І щось дуже давнє.
Перед нею виник образ.
Дівчина.
Золоте волосся.
Золоті очі.
А поруч із нею — величезний дракон.
Лінда знала цю жінку.
Її маму.
Алісу.
А потім почула голос.
«Не бійся своєї сили.»
Лінда відкрила очі.
Її долоні засвітилися.
— Я зрозуміла.
Вона підняла руки.
Золота хвиля пройшла над озером.
Символи на брамі почали світитися.
Але замість того, щоб закритися...
брама відкрилася ще ширше.
Елара зблідла.
— Ні.
— Що сталося?!
— Твоя сила її не закриває.
— Тоді що вона робить?
Елара подивилася в темряву за брамою.
— Вона її будить.
Із темряви пролунав низький рев.
Маркус почув його навіть у небі.
Він обернувся.
— Що це?!
Ніхто не відповів.
А потім із брами повільно показалися величезні золоті очі.
Лінда завмерла.
Елара прошепотіла:
— Ось чому я шукала вас.
Маркус приземлився поруч.
— Хто це?
Елара подивилася на нього.
— Останній Стародавній Дракон.
Дракон відкрив очі повністю.
І весь світ навколо озера здригнувся.
А десь далеко, у замку, Аліса раптом прокинулася.
Вона відчула магію.
І сказала лише одне:
— Лінда...
Каель, який стояв біля вікна, обернувся.
— Що?
Аліса подивилася на північ.
— Вони знайшли озеро.
І вперше за багато років у її очах з'явився страх.