Розділ 21

Раян

Ердан полетів до Озерного Краю рятувати Барта, а я залишився в королівстві за старшого. Від мене нічого особливого не потрібно, головне – не оголосити нікому війну та не розвалити країну. За тиждень я ні з тим, ні з іншим не впораюся, навіть якщо дуже намагатимуся. Тобто найкраще, що я можу зробити для держави – це не робити взагалі нічого. Тож вирушаю з Карадою на озеро! Як і планувалося, ми провели там весь день, аж до вечора й тільки вже дорогою додому, я згадав про Тагіра!

Ледве прилетівши до палацу, я одразу вирушив у лікарське крило, провідати спадкоємиша. Сподіваюся, його хоча б погодували… Лаю себе всіма словами. Мало того, що через мене він зайвий день, прикручений до підлоги провів, та ще й, напевно, голодний! Але коли я прийшов у лікарське крило, картина, яку я застав, мене шокувала. Перші кілька хвилин я просто мовчки стояв і спостерігав, як лисий дракон стрибає приміщенням клініки за печеньками, які йому зі сміхом кидає помічниця лікаря Аліка. Треба сказати, що зловити печиво – завдання не просте, з огляду на невеликий, для дракона в обороті, об’єм приміщення, а ще тому, що Аліка зі сміхом кидає печиво в різні боки. Тагір зі спритністю професійного ловця смаколиків, стрибає в різні боки, хватаючи на льоту крихітні, для його розміру, шматочки. Коли мій шок пройшов, я заржав так, що вже не міг зупинитися самостійно. Навіть гикавка, що почалася, не припинила мій істеричний сміх.

– Тагіре, ти хоч розумієш, який зараз відкривається огляд на твоє черево? – вирішив я провчити дрібного, бо не можна тут життю радіти без мого дозволу!

Від моїх слів, дракон відразу забився в кут приміщення і згорнувся в максимально маленьку грудку, ще і крилами прикрився! І можу присягнутися, він навіть почервонів! Та й Аліка теж, тож я, схоже, потрапив у ціль!

Тагір

Увечері Сааміт мене оглянув і навіть провів якісь тести, спровадивши, хвала Богам, Аліку з помешкання.

– Я не можу зрозуміти твоєї поведінки вранці, Тагір. Судячи з усіх аналізів і тестів, дія пігулок, що бадьорять, давно закінчилася і реакція на їх скасування теж! – вкотре дивується Сааміт.

Про всяк випадок, перш ніж віддати розпорядження зняти з мене фіксацію, Сааміт запросив ще одного свого колегу, і я змушений був вдруге перетерпіти всю не дуже приємну процедуру підтвердження адекватності мого стану. Але мій терпець і хороша поведінка були винагороджені – з мене зняли фіксуючі затискачі! Було, звісно, ​​не дуже приємно коли звільняли крила, але все швидко затяглося. Дякую драконячій регенерації та ніжним ручкам Аліки, що змастила мої пробиті перетинки

Коли мене, нарешті, відпустили, я з неприхованим задоволенням склав крила, підняв голову і витяг затлілі лапи. В очікуванні, коли мені привезуть вечерю, Аліка запропонувала трохи розім’ятися, кидаючи мені м’ячик.

На цю пропозицію я смертельно образився! Я їй що, драконятко, що тільки-но вилупилося? Бігати за м’ячиком, і ще, напевно, його приносити треба! Он Карада нехай Раяну їх кидає! Він точно до неї на череві з м’ячем у пащі приповзе! Не маю сумніву, що вони саме так і проводять вільний час.

Аліка «почула» моє обурення і засміялася:

– Ух, гордий який! А печиво? Підійде замість м’ячика? – запропонувала вона альтернативний варіант.

«Їжу спіймати? Святе діло!» – відразу погоджуюсь я, й Аліка зі сміхом кидає мені перше печиво.

Я підстрибую і ловлю його в польоті та відразу ковтаю спійманий видобуток! Це не м’ячики приносити! Це майже полювання! Так ми й розважалися десь із пів години, поки не з’явився принц Раян. Не знаю, скільки принц простояв у дверях, спостерігаючи за нашими веселощами, але коли він заговорив, я від сорому забився в найдальший кут приміщення.

– Тагір, ти хоч розумієш, який зараз відкривається огляд на твоє черево? – зі сміхом питає принц, і я розумію, що саме викликало такі веселощі в лікарки. Червонію від сорому та намагаюся прикрити свою шкіру, що вже горить вогнем, від очей дівчинки. А тільки-но глянувши на її червоне личко, розумію, що принц має рацію. Своїм оглядом на моє голе черево, я її неабияк повеселив.

Плюс Раян… Подумки поповнюю свій список завдань на найближче майбутнє.

Я вб’ю їх обох! І Барта, і Раяна.

Аліка

Принц Раян іноді буває нестерпний! Його заява про те, що я кидала Тагіру печиво тільки щоби помилуватися голим черевом самця, говорить про те, що йому чимось, крім роздумів про спарювання, треба зайняти свої мізки! Звичайно, у принца і в його дружини зараз найпридатніший для розмноження вік, але не заважало б принцові думки чимось корисним зайняти!

Найменше я думала про те, що там на череві в дракона видно! Та й чи видно взагалі.

Тагір пустував, як дитинча, ловлячи печиво, і нам було весело, поки не з’явився вічно стурбований принц. А зараз лисий дракон забився в кут і не те що змащувати живіт, він мені взагалі тепер не дозволить до себе доторкнутися! А в нього місцями ще виразки не загоїлися, а подекуди нова луска вже пробиватися почала! Що теж малоприємно, особливо з огляду на його загальний стан. І що тепер мені робити? Звати охорону, щоби знову зафіксували його? Сааміт з’явиться лише вранці, а до цього часу Тагіра треба змастити щонайменше ще двічі!

Якби я мала список, від кого я хочу в цьому житті позбутися назавжди, то на першому місці в ньому був би принц Раян!