Розділ 20

Тагір

Батько зник із моєї голови, й одночасно також кудись полетіли Ердан і Кай, залишивши під опікою принца Раяна не тільки мене, а й усе королівство. І якщо на Дикі Землі мені начхати, то залежність мого найближчого майбутнього від Раяна мене напружує.

«Веселощі» почалися з самого ранку. Коли прийшов лікар Сааміт і, оглянувши мене, повідомив, що дія бадьорячих пігулок уже пройшла, та вся дур із мене, як висловився Раян, вивітрилася, тож з мого дракона можна зняти фіксацію. Але не тут то було! Принц Раян заборонив мене звільняти! Я почав скиглити та вириватися, на що цей новоявлений диктатор вказав Сааміту й додав:

– Ви ж бачите! Він некерований! І ще не повністю володіє собою! – Сааміт здивувався, але погодився з принцом. А я зрозумів, яку дурість зробив. Точніше, мене спровокував на неї Раян!

Коли всі розійшлися, принц підійшов до мене та сказав, посміхаючись:

– А от не потрібно було ментальний зв’язок блокувати! Звідки я знаю, що ти задумав? Може втечу чи державний переворот?!

Я «мовчу» й навіть заплющую очі, щоби продемонструвати свою зневагу та повний ігнор цього самодура.

Принц тільки знизує плечима та убігає «займатися державними справами», як він повідомив оточуючим, а я вловив відгук його думок про Караду. І якщо зачаття не наслідних принців чи принцес можна вважати державно важливою справою, то так, саме цим принц і збирався займатися весь день із Карадою. Причому на озері.

Як же я ненавиджу всю цю золоту сімейку!!

Раян

Сьогодні я трохи провчив лисого гаденя! Сааміт вважав, що його можна вже звільнити від фіксації. Але коли я заборонив це робити, імпереня верещало і звивалося, як іссиміор на пательні! І Сааміт відразу погодився зі мною, що спадкоємець ще не стабільний!

Проходячи повз лисого, і переконавшись, що мене ніхто не чує, я повідомив йому «причину» свого рішення:

– А от не потрібно було ментальний зв’язок блокувати! Звідки я знаю, що ти задумав? Може втечу чи державний переворот!

Насправді я встиг «почути» його думки позбутися Барта. І хоч брата ще немає в палаці, я навчу цього імперського самовдоволеного виродка поважати сім’ю золотих драконів!

У відповідь на моє звинувачення, Тагір пищить, як дитинча, що ледве вилупилося, і я, задоволений отриманим ефектом, віддаляюся. У мене за планом – надолужити втрачене через нього, і провести час із Карадою! А цей, лисий, хай поки що полежить і подумає над своєю поведінкою!

Аліка

Принц Раян відверто щойно підставив Тагіра! Його дракона справді більше не потрібно тримати зафіксованим, тож реакція Тагіра була цілком очікуваною: він сподівався, що його звільнять, а тут такий облом! Якби Сааміт мав трохи більше часу, він би оглянув його і зрозумів, що у фіксації дракона більше немає потреби, але, як на зло, дядько поспішав на нараду до Академії. Ось-ось розпочнеться новий навчальний рік, і в нього, як у декана лікарського факультету, зараз безліч справ.

Так що до вечора Тагіру доведеться ще полежати в незручній позі. А ввечері я намагатимусь переконати Сааміта, що у фіксації більше не має потреби. Ось тільки, здається, Тагір має рідкісну здатність створювати проблеми! І собі, й оточуючим.

– Тагіре! Досить зубами клацати! – вкотре намагаюся його втихомирити. – Хтось же мусить тобі черево змастити! А крім мене тут, як ти бачиш, нікого нема! Я не підбиратимуся до стратегічно важливого місця! – не стримавшись, хихочу я, втрачаючи останню можливість втихомирити дракона, що розлютився. І, хоч Тагір надійно зафіксований, така його поведінка навряд чи переконає Сааміта, що ламання від застосування бадьорячих пігулок уже закінчилося. Отже, доведеться Тагіру ще й до ранку, як мінімум, лежати розпластаним і наглухо прикрученим до підлоги! Намагаюся все це пояснити цьому безмозкому, лисому дитинча! Але у відповідь отримую набір лайок! Чимало з яких я взагалі у своєму житті не чула!

Розпалюваюся. Та як він сміє в моїй присутності так лаятися?! Нехай, навіть, подумки! Якщо я не з почесного роду, це не означає, що до мене можна ставитися без поваги! Підходжу до його морди та клацаю по чутливому драконячому носу. Тагір верещить від несподіванки, а потім гарчить на мене, злісно блискаючи очима, і я бачу, як починає дрібно тремтіти його хвіст, готуючись викинути отруйні шипи.

Ах, так?

Беру металевий короб і накриваю небезпечну ділянку хвоста, потім підходжу до морди дракона та очікую. Тагір чудово розуміє, чого саме я чекаю, і зовсім не хоче отримувати по носі. І деякий час лежить тихо, не сварячись подумки й не намагаючись вирватися. Але його витримки надовго не вистачає, і я чую голос у своїй голові:

«Ти зла, жорстока, агресивна, дика жінка!» – гарчить Тагір, а мені стає смішно! Я простягаю руку до його морди й дракон заплющує очі в очікуванні неприємного клацання по носу, але, здивувавши його й навіть себе, я просто гладжу неслухняного звіра по морді.

Ти ч-чого? – трохи заїкаючись, питає Тагір.

Справді, що зі мною?? Відсмикую руку й повідомляю безглуздому хлопцю:

– Перестань дурити! Скоро прийде Сааміт, і якщо ти так і далі поводитимешся, то, як мінімум, до ранку ще так лежатимеш! Зараз я приберу короб із хвоста, а ти, будь ласка, постарайся проконтролювати свої шипи! Ти ж не хочеш мене вбити? Звичайно, я простолюдинка, – нагадую Тагіру, як він назвав мене в розмові з принцом Раяном, – і за моє вбивство тебе не стратять, та і взагалі навряд чи хоч якось покарають, але навіщо тобі ці неприємності?