Розділ 11

Раян

– О, Ердане! Я до тебе якраз збирався.

– І тобі веселого ранку, братику. – Ердан, позіхаючи, виходить зі спальні.

– У нас проблеми…

– А нового нічого немає? Ну там, дощ із монет пройшов, печінка свіжа тепер на деревах росте… Про проблеми я і так знаю.

– І про спадкоємця?

– Що він накоїв? Послухай, Раяне, може тобі час чимось серйозним зайнятися, а не шукати бліх на імперському гаденя? – шипить на мене брат, що явно не виспався. – У двійнят зуби ріжуться. Ми з Ксі не спали всю ніч. А ти мені із цим зеленим… Який і так поперек горла вже…

– Ну, по-перше, він уже не зелений…

– А який?

– Лисий…

– Твою ж… Линяння почалось?

– Майже закінчилось…

– Так, давай усе докладно, та обійдемося без заламування рук і закочування очей.

– Імпереня видобуло пігулки, що прискорюють линяння. Я бачив його вночі. Його дракон майже голий. Шкура вся у виразках. Нова луска не росте.

– І що, за одну ніч він так обліз?

– Ні, зважаючи на все – за три.

– Та залиш, Раяне, він би поворухнутися не зміг би за такого прискореного линяння! Якщо тільки….

– Бадьорячі пігулки! – хором видаємо з Ерданом.

– Ось гаденя! Ідемо до нього!

Мої новини остаточно розбудили Ердана, і ми вже за дві хвилини опинилися біля кімнати Тагіра. І дуже вчасно, зважаючи на те, що зіткнулися з ним у дверях.

Тагір

Хочеться вити… Я зглупив із цим прискореним линянням. І що робити далі – не знаю.

Якби не тренування, то можна було б пересидіти нишком у своїх покоях. Або змитися в гори на тиждень. Як викрутитися зараз – не уявляю.

Повернувся до палацу бігом і встиг якраз до початку тренування. Що ж робити?

Поки пігулки діють – протримаюся ще трохи. 2–3 дні перетерплю. Маззю б намазатись, але кого про таке попросиш? Дарат мовчати не стане, це його робота – доглядати мене і про все королю Ердану доповідати. Найняти когось? Хороша ідея, звичайно, але тільки грошей у мене на це немає. У борг навряд чи хтось буде зі мною возитися. Та й де потім гроші взяти? Я на будь-яку роботу згоден, не гордий. Але куди йти? З ким розмовляти? І в будь-якому випадку, поки це прокляте линяння не закінчиться, заробити нічого не вийде!

Влітаю до своїх покоїв і швидко переодягаюся. На душ часу не залишається, але поки діє бадьоряча пігулка, усе не так уже й погано. Може, я даремно хвилю підіймаю? І все-таки впораюся сам?

Вилітаю з кімнати й буквально врізаюсь у короля Ердана.

– Дивись! Носиться бадьоренько так! А ти казав – хворіє! – звертається король до принца Раяна, скептично оглядаючи мене.

– В очі йому подивися. Він же під кайфом! – шипить Раян.

– Так, бачу. Ти маєш рацію, брате, – відповідає Ердан, і, уже звертаючись до мене, гарчить: – Наскільки пам’ятаю, в Імперії бадьорячі пігулки теж заборонені! Що робитимемо? Запустимо офіційно все? Раяне, уявляєш заголовки в пресі? Спадкоємець Імператора Саттона видворений із Диких Земель за вживання заборонених препаратів!

– О, так! А ти прикинь, Ердане, як «зрадіє» Саттон?!

Навряд чи король Ердан уявляє, як насправді «зрадіє» мій батько. Але принижуватись і благати мене пробачити, я не буду. Хочуть висилати із Королівства – нехай висилають. Мені вже байдуже. Подумки вию, знаючи, що мене ніхто не почує.

Ердан і Раян переглядаються, і принц із риком бере мене за комір:

– Ідемо, спадкоємничек.

Я не огризаюся і не чиню опір, це було б зовсім безглуздо й не доречно, та йду вперед.

Виходимо з палацу, і я повертаю праворуч, туди де розташований вхід до підземелля.

– Не туди! – Раян знову бере мене за комір і зовсім не ніжно розвертає в інший бік.

Перетинаємо плац і заходимо в окрему будівлю. Схоже, ми в лікарському крилі палацу.

– Ось, огляньте цього красеня. – киває король у мій бік.

– Зафіксувати факт вживання бадьорячих пігулок? – запитує літній чоловік, судячи з усього – місцевий лікар. Йому досить було кинути на мене мигцем погляд, щоби побачити проблему.

Зажмурююсь. Ну от і все. Зараз видадуть офіційний висновок і далі розпочнеться… Викличуть імперського посла, оформлять депортацію. Повідомлять пресу та Імператора. Може, поки не пізно, почати благати короля Ердана зам’яти все? Пообіцяю, що більше ніколи й нізащо не вживатиму…

Гнів батька мені навіть уявити страшно! І ніякі поважні причини на кшталт линяння, мені не допоможуть. Сам собою факт вживання заборонених препаратів спадкоємцем – кричуще порушення, та ще й із міжнародним скандалом…

– Ні, я хочу зрозуміти, що з його линянням, – відповідає Ердан і командує мені, – Обертайся!

– Але заборона від наставника… – уже вголос скиглю я.