Розділ 7

Тагір

Якщо торговець не обдурив, то сьогодні в мене вже має початися линяння. Звичайно, я порушую заборону на оборот, який призначив нам із принцом Кай, як покарання. Але ж у мене линяння! Це поважна причина! Тим більше, що я не пропускатиму тренування. Тож претензій до мене ніяких не повинно бути.

Коли всі в палаці заснули, у тому числі й приставлені до мене охоронці, я тихо вибрався в сад і влаштувався під дальнім навісом, так що побачити мене можна, тільки якщо підійти впритул.

Непогано придумано, повне усамітнення за необхідності гарантоване. Обертаюся і влаштовуюся зручніше, сподіваючись поспати до ранку.

Але не тут-то було! Тішить тільки, що торговець травами виявився порядним! Линяння почалося чітко за розкладом, та ще і прискорене, як я і хотів. Але ж відчуття жахливі! Луска сиплеться з мене при будь-якому русі та дуже хочеться об щось почухати запалену шкіру. Ще і тремтіння час від часу пробігає тілом, від чого лусочки розлітаються навколо.

Намагаюся не вити й не скиглити, але стримуюсь насилу. Кремом би зараз запалену шкіру змастити, але я не можу цього зробити. Торговець дав мені лише мазь для людської шкіри. Намаститимуся, коли обернуся. Щоправда, він сказав, що це не дуже допоможе, але хоч температуру зіб’є.

Насилу дотягнув до світанку. Обернувся, зібрав луску й повернувся до своїх покоїв. Поспати часу не залишилося – до сніданку тренування. Постояв хвилин п’ятнадцять під холодним душем, намагаючись остудити запалену шкіру. Як зміг, намазався кремом і подався на плац, бігати та віджиматися.

Принц Раян уже на місці. Виспався, свіжий і бадьорий. Насилу стримую позіхання і стартую. Десять кіл до сніданку. Фігня, звичайно. Хоч і хочеться спати, та це не супер проблема. Потерплю трохи.

Слава Богам, десять кіл, нарешті, закінчилися! Добре, що наставника немає, інакше я штрафних заробив би. Приплівся майже через пів години після Раяна.

У свої покої повернувся голодний, злий і втомлений. Сніданок проковтнув майже миттєво та попросив другу порцію.

Швидко все з’ївши, вирушив до бібліотеки. Узяв підручники, сиджу, вирішую завдання. Благо мене це не напружує. А ось стародавня історія Диких Земель виявилася реально цікавою! Так зачитався, що мало не запізнився на обід.

До їдальні вже не йшов, а в прямому розумінні побіг. Влетів в останній момент. Обід у колі королівської родини – обов’язок, не надто для мене приємний. Ну нічого, поки вони там бовтають я наліг на м’ясо. Ух, як же я зголоднів! Линяння плюс тренування – апетит звірячий!

Після обіду вдалося поспати, звичайно, тільки після крижаного душу та намазавшись маззю. На вечірнє тренування я приповз практично не прокидаючись. Та й бігав напівдрімаючи, добре, що особливо з плацу подітися нікуди. Так моя перша доба линяння і пройшла. Не приємно, звичайно, але терпимо. Я думав, що буде гірше.

Раян

Спадкоємець на тренування притягнувся напівдохлий. Цікаво, чим він всю ніч займався? Навіть я після… ммм… вранішнього спілкування з Карадою, набагато бадьоріше виглядаю, хоч і недоспав трохи. Ну гаразд, не трохи! Але я сумніваюся, що Тагір із цієї причини не виспався. Малий ще!

Гаразд, побігаємо, подивимося. Десяток кіл, плюс година силових тренувань. До сніданку вже я ледве стримуюсь, щоб не позіхати.

А до обіду ще відсидіти чотири години в бібліотеці! Наставник постарався скласти нам «не нудний», як він висловився, план занять на час його відсутності.

Добре хоч після обіду залишив чотири години вільного часу. На особисте життя!

Так, майже не помітно, займаючи голову всякою нісенітницею, десять кіл і пробіг.

У душ та на сніданок! А потім знову до самого обіду бачити пику спадкоємця.

Після обіду ми з Карадою знову… ммм… усамітнилися в наших покоях, сплавивши малу Ксі. А могли б і на озеро злітати! Подумки ричу, згадуючи спадкоємця і всіх Некрилатих Богів.

Але сенсу щелепами клацати не бачу, поки що варіантів нашкодити зеленому гаденя немає. Нічого, я маю час. Постараюсь зробити все красиво. Нікуди поки що не поспішаю.

Перед вечерею ми маємо ще одне тренування. Зелене імперське гаденя якось швидко видихнувся, чим мене дуже здивував. Начебто за обідом непогано поїв, я навіть сказав би надто непогано: проковтнув три порції. Чого його на звірячій апетит без обороту пробило? Линяння скоро?

Придивився до нього уважніше. Та він практично спить на ходу! І як це в нього виходить?

Вночі спати треба!

– Гей, зелений! Не спати! – гаркаю йому над вухом і про всяк випадок відскакую убік. Знаю вже, що він у нас любитель зубами клацати з приводу та без.

– Не наривайся, золотий… – тихо шипить Тагір у відповідь, явно не бажаючи конфліктувати.

– А ти не викаблучуйся, зелений. До речі, хрінова виглядаєш.

– І тобі гарного вечора.

– Щось ти надто поступливий сьогодні. Боїшся покарання?

– Ну я ж не такий тупий, як ти, навіщо мені нариватися?

– Ти просто слабак!

– Я просто розумний. А ти – відчепись. І взагалі, тримай дистанцію, дихати нічим, дехто спітнілий і смердючий! – заявляє мені Тагір, якраз у той момент коли ми пробігаємо повз його охоронців, ті голосно нюхають повітря і демонстративно чхають, а потім іржуть разом зі спадкоємцем.