Розділ 6

Тагір

Щодня в нас тепер три тренування. І я ще кілька годин проводжу в бібліотеці. Програма в Академії Диких набагато складніша, ніж в Імперській, і з деяких предметів я виявився абсолютно не підготовленим. Добре, що до початку занять є час.

Надвечір я ледве доповзаю до ліжка. Одне радує, принцу Раяну теж не солодко доводиться! Він уже майже перестав мене діставати, мабуть, у нього теж на це сил не залишається.

І в чомусь він має рацію – мені потрібно обрости дорослою лускою до початку занять!

– Мені потрібна твоя допомога, – зрештою наважуюсь поговорити про це з Даратом.

– Завжди готовий допомогти! Якщо це не протизаконно! Хоча, у деяких випадках, на деякі правила можна і…

Закочую очі та перериваю черговий потік красномовства:

– Мені потрібні вітаміни для прискорення линяння. Це ж не протизаконно?

– Жодних проблем, завтра візьму в лікаря. Де місце для линяння, ви вже знаєте. Я забезпечу триразову їжу, і все, що потрібно. Крем там… та інше… – зітхає Дарат. І я «чую» його думки про линяння Теї.

– Пригальмуй трохи, ось про це я хотів поговорити. Я линятиму тільки вночі. Вдень у мене тренування та заняття в бібліотеці. Мені потрібні вітаміни саме для прискорення линяння.

– Тагіре, не дуріть, линяння і саме по собі серйозне випробування, а переривати його та обертатися… Це буде дуже болісно.

– Це мої проблеми. То ти дістанеш мені вітаміни?

– Давайте так зробимо… Я розповім вам, де їх можна знайти. А ви вже самі вирішуйте, коли та що приймати. Ось тільки на тренуваннях усе одно обертатись доведеться, і линяння Кай відразу помітить.

– Я розв’яжу це питання. Раніше ніхто нічого не побачить. А ти просто розповіси мені, де взяти вітаміни та забудь про нашу розмову. Домовились?

-– Домовилися, – погоджується Дарат, зрадівши, та малює мені план ринку, помітивши хрестиком місце, де торгують усякими травами.

Наступного дня встаю раніше і вирушаю на міський ринок. Знаходжу лавку торговця травами та пояснюю свою проблему.

Слава Богам, торговець не ставить мені зайвих питань і видає все необхідне, забезпечивши й папірцем з інструкцією, де докладно описано, що й на який день приймати. Трохи подумавши, додає ще кілька пігулок.

– Це тобі на випадок, якщо буде зовсім погано. Приймати по одній під час їжі. Підбадьорить у людській іпостасі. Але не зловживай – можна лише один раз за два дні прийняти.

Отже, я підготувався. Кай попередив, що летить на кілька днів, і я сподіваюся вкластися. Щоправда, тренування на час своєї відсутності Кай не скасував! Але я постарався накосячити: зчепився з Раяном, і ми заробили тиждень без обороту. Чудово! Тож тепер обоє стирчатимемо в бібліотеці та намотуватимемо кола по плацу двічі на день. А до повернення наставника я вже буду як новенький! І втру ніс цьому зарозумілому принцу!

Раян

Кай кудись терміново зібрався, сказав, що це на тиждень. як мінімум. А щоб ми не розслаблялися, становив нам план занять. Ось тільки в останній момент він підкоригував його!

Через це дрібне гаденя я заробив тиждень без обороту! Якоїсь миті йому щось здалося і він на льоту цяпнув мене за хвіст! Зрозуміло, я не втримався і клацнув його у відповідь, пошкодивши крило. А потім Кай нас приземлив. Це було дуже неприємно. Я впав на черево, а зверху на мене ще й цей зелений звалився! Отже, мої бідні ребра один за одного зайшли, схоже.

Поки я, мотаючи головою і скиглячи від болю, приходив до тями, Тагір щось плів наставникові про підсікання і ще щось вигадав. Від обурення я ледве не подавився вогнем! Добре, що вчасно сплюнув у спеціальний чан, завбачливо поставлений Каєм перед початком наших тренувань.

– Тиждень без обороту! Обом! – рикнув на нас наставник, зло блиснувши очима з вертикальними зіницями. – Як ви мене дістали! Обидва! Усі польоти скасовуються. Бігові та силові тренування збільшити вдвічі! І якщо я дізнаюся, що ви знову зчепилися… Нарікайте на себе! Переселитись жити до карцеру до закінчення занять в Академії!

Таким я наставника давно не бачив. Як мені хочеться придушити цього дрібного! Але я знаю, що Кай слів на вітер не кидає. Так що краще від спадкоємця якомога далі триматися.

Вранці, після сніданку, Карада ніжно промуркотіла мені на вухо:

– Раяне, милий! Злітаємо швиденько на озеро? – дуже красномовно притискається до мене дружина.

А я стогну у відповідь:

– Пробач, рідна, тиждень без обороту… – мені соромно перед дружиною, але, поки не закінчу Академію, я змушений підкорятися своєму наставнику. Такі порядки в нас.

– За що цього разу, Раяне?? Ти ж обіцяв, що не будеш спадкоємця чіпати!

– Та це він перший почав!

– Рааа-янее…

– Чесно…

– Ну, ти ж старший!! Не міг стриматися?

– Ось і ти туди! – ображено гарчу я. Але швидко переходжу на скиглення. Не вистачало мені ще через імперського гаденя з дружиною сваритися! – Пішли в наші покої. Мм??

– Я на озеро хотіла… У воді повеселитись. У драконячій іпостасі…