Розділ 5

Тагір

Я зловив думки Раяна про озеро й тільки зараз зрозумів, чого мені не вистачає! Ех, поринути б зараз у воду та поплавати!

Мої мрії перервав рик наставника:

– Тагір! Вечірнє тренування за чотири години. Проведи цей час із користю. Дарат тобі покаже, де можна спокійно регенерувати.

У відповідь я мовчки киваю головою і, подумки гарчачи, вирушаю шукати Дарата. Виходить, наставник бачив, як мене принц розмазав по плацу? Так, я і не сподівався, що ставлення до нас буде на рівних, але щоб так відкрито пресувати…

– Ваша Високість!

– Дарат! Ну, я ж просив тебе! Звертайся до мене на ім’я!

– Вибачте, Тагір. Я вас шукав.

– Незаплановане тренування…

– А, Кай таке полюбляє! Він у нас любитель несподіванок. Ось пам’ятаю якось…

– Де можна регенерувати? – перериваю потік його красномовства.

Якщо Дарат і залишився незадоволений, то не показав це.

– Ходімо, Ваше… Тагір. Це в саду.

Іду слідом за своїм провожатим, уловлюючі його думки:

«Регенерувати? Після першого ж тренування? Круто Кай за спадкоємця взявся. Чого в’ївся на нього, не зрозуміло. Але мало дрібному точно не здасться!»

Але вголос Дарат не вимовляє жодного слова, поки ми не доходимо до далекого кута саду, де розташовані навіси, явно обладнані для відпочинку в іпостасі драконів.

– Ось тут можна влаштуватися. Вибирайте будь-який із цих трьох. – Я запитливо дивлюсь на Дарата. – Це гостьові. Ті, що навпроти – господарські. Там Ксі та Карада облаштувалися: кущики, квіточки та інші жіночі дрібниці.

Заходжу під найближчий навіс і обертаюся.

«Так він і зелений ще! Але скоро вже почне линяти. Тепер і з цим поратися. Оце я встряв… Це не Тею кремом натирати…»

Цікаво, хто така ця Тея? Подруга Дарата? Швидше за все, дуже близька, якщо він її натирав кремом. Взагалі поширене тут ім’я, схоже. Зниклу дочку Правителя Озерного Краю теж звати Тея. Й Істинна невідомого мені Барта – Тея.

Якось із фантазією на імена в них тут слабенько. А з огляду на те, що жінок і не так багато, взагалі не зрозуміло, чого вони на Теях зациклилися. Чи може це пов’язано з місцевим фольклором якось? Потрібно буде запитати в бібліотеці.

Занурившись у роздуми, я і не помітив, як задрімав.

– Зелений! Підйом! – гаркає хтось у мене над самим вухом, і я інстинктивно клацаю зубами в бік несподіваної небезпеки. – Та якого Некрилатого Бога! Ти мені трохи голову не відкусив! Степове зелене гаденя!

Демонстративно ліниво відкриваю одне око, впізнавши голос принца Раяна. І позіхаю, старанно випускаючи шлункові гази.

– Ах, ти ж… смердючка! Так от яка твоя родова особливість! – регоче Раян. – Підіймайся. Час йти на тренування.

Точно! А я мало не проспав! Треба було Дарата попередити, щоб розбудив. Хоч якась користь буде від цього язика без кісток.

Обертаюся і виходжу з-під навісу, поправляючи на ходу одяг.

Раян уважно дивиться на мене:

– Постарайся перелиняти до початку занять! – І різко розвертаючись, йде, кидаючи недбало мені: – І ворушись, Кай не любить запізнень.

Це що, мені тепер доведеться жити, підлаштовуючись під Кая? Постійно відстежуючи його настрій та з’ясовуючи, що він любить, а що ні?

Раян

Я що, нянька цьому дрібному? Тренування ось-ось почнеться, а він спить! Так і хочеться його штовхнути, розвалився тут, малолітка зелена! Не відмовив собі в задоволенні гаркнути йому в саме вухо:

– Зелений! Підйом! – І ледве ухилився від драконячої пащі. – Та якого Некрилатого Бога! Ти мені трохи голову не відкусив! Степове зелене гаденя!

Треба було по-іншому його будити – цапанути за спинний гребінь, наступивши на хвіст. Із задоволенням помилувався б, як ця ящірка сіпається! Хм, цікаво, може він і хвіст відкинув би?

Так що гаденя цього разу легко відбулося. А потім на мене одним оком зиркнув, позіхнув і видав… весь аромат обіду…

– Ах, ти ж… смердючка! Так от означає, яка твоя родова особливість! – шиплю на нього. – Підіймайся. Час йти на тренування.

Розглянув його уважніше, поки він валявся сонний. Ось спинним гребенем відчуваю – будуть у нас проблеми в Академії, якщо він такий весь зелений на заняття заявиться!

– Постарайся перелиняти до початку занять! – гаркаю на нього. – І ворушись, Кай не любить запізнень.

І чого я так за нього турбуюся? Таке відчуття, що мене до нього в няньки призначили. Ось якого Некрилатого Бога мені це треба?

До початку тренування настрій у мене вже був ніякий, тож я трохи накосячив при відпрацюванні навички супроводу екіпажу, за що й отримав від наставника кілька зайвих кіл. І плюс ще два за «дурне», як Кай висловився, питання:

– І якого Некрилатого Бога ми це відпрацьовуємо? Мені взагалі всередині екіпажу належить бути!