Розділ 4

Тагір

«Гарний» початок… Принц Раян намагається мені продемонструвати хто тут головний? Начебто й так не зрозуміло! Він місцевий, член королівської родини, а я так – прибулий доважок. Офіційно я тут навіть не як спадкоємець. Але терпіти хамство від принца, та й від когось іншого, не стану! Нехай я всього лише Тагір із Роду Окільцьованих, але зневажати мною ніхто не буде!

А от із новим наставником, схоже, краще не жартувати. Принцу он ляпаса не замислюючись відважив. Не думаю, що зі мною він буде м’якшим. Тим більше, що батько дав чітку установку, як зі мною поводитися. Але я не скиглитиму. Чи не дочекаються! І не такого вже бачив.

За годину на плацу? Ганять будуть? Думають, що налякали? Та нічого нового…

З’являюся на плацу набагато раніше за призначений термін. Не те щоб я боявся запізнитися, мені просто не було чим зайнятися, і я вирішив трохи крила розім’яти. Перекидаюся в повітрі, поки мої охоронці нудьгують унизу.

– А хто це в нас такий зелененький тут? Бач, ти! Ящірка степова! Крильцями махає, майже як справжній! – чую голос принца Раяна й борюся з бажанням зіпсувати йому кігтями зачіску. Мої сторожі здавлено сміються над жартом принца, а я вдаю, що нічого не чую.

– Так він ще і глухенький, виявляється! – продовжує знущатися принц і раптом різко обертається і злітає в повітря, підсікаючи мене. Від несподіванки я не впорався з повітряним потоком і втратив висоту, проїжджаючись черевом по камінню. Це було боляче, але я не став скиглити, а спробував злетіти в повітря якомога вище й у результаті просто вдарився об черево золотого дракона. Принц застосував стандартний маневр приземлення супротивника, і мені довелося опуститися на землю, щоби перевести подих.

Мені б регенерувати з пів години хоча б, але тут з’являється Кай. Раян приземляється та обертається. Зважаючи на все, тренування проходитиме в людській іпостасі. Напевно, саме тому Раян мене підставив!

Наставник і принц дивляться на мене, і я обертаюся, зображуючи привітальну посмішку, хоча найбільше мені зараз хочеться вишкіритись і загарчати.

– Крильця ви вже розім’яли, як я подивлюся, так що давайте, п’ять кіл по плацу. Хто останній – плюс два. Уперед! – Кай командує, і ми миттєво підриваємося з місця. П’ять кіл це не так багато, але не в моєму теперішньому стані. А плюс два буде вже дуже напружено.

Сенсу вириватися вперед – не має. Треба поберегти сили, тому біжимо з Раяном поруч майже всю дистанцію.

Останні пів кола Раян різко виривається вперед, підштовхуючи мене до прискорення та підбурюючи поборотися за перемогу. Але я на це не ведусь. Принц у кращій фізичній формі, до того ж після його маневру шансів прийти першим у мене немає. А ось поберегти сили перед штрафними колами не завадить. Тому тільки знизую плечима у відповідь на посмішки Раяна, і біжу далі не змінюючи темпу.

Добігши до наставника, принц зупиняється, а я мовчки йду на наступне, перше зі штрафних, коло.

Раян

А Тагір справді малолітка, навіть ще не вилиняв, виявляється! Якщо до початку занять він не змінить луску на дорослу, не солодко йому в академії прийдеться. Номер, що я викинув із підсіканням і потім із його приземленням, це найменша частина того, із чим йому доведеться зіткнутися. В академії слабаків не люблять і попусків нікому не роблять.

Чотири з половиною кола біжимо врівень, не витрачаючи даремно сили. Зважаючи на все, спадкоємець не погано об землю приклався, і прийти першим, у нього шансів немає.

Коли до фінішу залишається трохи менше половини кола, я прискорююсь.

– Ну що, степова ящірка, вибився із сил? – намагаюся зачепити спадкоємця і змусити його витратити залишок сил на суперництво зі мною. Але це зелене гаденя мене повністю ігнорує! –- Побалакати сили не залишилося? – продовжую я, але реакції нуль, тільки знизує плечима у відповідь.

Фиркаю і легко йду вперед. Добігши до наставника, зупиняюся, а Тагір мовчки біжить наступне коло.

– Ще раз викинеш щось подібне й заробиш два тижні без обороту! – гарчить на мене Кай.

І чому я думав, що він не дізнається про мою витівку? Хоча, перед тим як приземлювати Тагіра, я передбачливо переконався, що наставника поряд немає! Охоронці спадкоємця заклали? Зиркаю на них багатообіцяльне, але ті ніяк не реагують, не відчуваючи за собою провини.

– Зрозумів??

– Так, наставник, – тихо шиплю я. Треба буде далі акуратніше із цим ящірко. Заробляти від наставника зауваження не дуже хочеться. Я ж не малолітка давно. І взагалі… Два тижні заборони на оборот! Як я дружині поясню, що на озеро метнутись швидко ми вже не зможемо??