Глава шоста. В ресторані

   Я буквально прибіг до парку розваг. А як інакше? В Зиндоні нічого такого не було, а спробувати дуже хочеться. Перед мною стояли усілякі ігри, а очі розбігалися так що я почав непокоїтися якби не отримати косоокість. Хіба що слина не текла з рота. Я пішов до першого атракціону. На ньому значилося: Американські гірки. Але путь мені загороди в якийсь чоловік.

– Юначе ти шо з Луни звалився. Спочатку до каси, придбати билет, а потім вже до мене. 

– До якої каси? – обурено запитав я.

– Ти мабуть головою вдарився? Он до якої. Він розвернув мене. Серед цього царства розваг стояла якась будка з надписом "Каса". Біля неї стояла велика черга і шо хвилини вона поповнювалася новими охотчими. Ні туди я точно не піду.

– Туди я не піду.

– Тоді стій з роз'явленим ротом. Ти диви на нього чим ти кращий за інших які стоять в черзі? Прийшлося встати в чергу. Вона продвигалася повільно. Ось настав мій час. І тут почулося.

– Мамо я хочу на гірки.

– Потерпи сонечко зараз вже будемо ми.

– Я не хочу чекати. Я хочу на гірки! – кричало сонечко.

– Молодий чоловік чи не могли б ви... . – почала мати дівчинки.

– Ні не міг би. – одразу збагнув я. – Тут є черга. Я довго чекав своєї тож не віддам місце. Мати почорніла від гніву.

– Але вона дитина. Не можете поступитися дитині? Хам. Я кажу поступіться нам!

– На даному етапі замка ви. Я нічого поганого не зробив це не моя дитина отже я не повинен її поступатися. Люди почали гомоніти. Одні обрали мою сторону, а інші сторону мати з дитиною. Почався гомін, лайки та таке інше.

– Ну пропустіть ви дитину...

– Не запримуйте чергу...

– Вам що шкода?

– Поверніться на своє місце... . Десь через п'ять хвилин мені все це набридло. 

– Так заспокойтеся всі. Самі ж чергу затримуєте. А ви жінка не лізьте поперед батька в пекло. Стійте і чекайте. Жінка розсердилася і зовсім пішла геть, за руку вага тягнула дитину яка знову кричала, та плакала.

– Мамо я хочу на горки. Уууууу . Хочу, хочу.

– Припени вже скиглити. Цей юнак не дав нам можливості покататися, підемо на другий атракціон, а потім повернемося коли його вже не буде.

– Ви правильно зробили. Такі жінки як ця люблять істерики. – сказав мені один чоловік.

– Дякую. Купив білет і пішов на Американські гірки. Майже всі місця вже були зайняті я знайшов вільне та сів.

– Тримайтеся міцно. – попередив хазяїн атракціону. І ми поїхали. Чесно я не побачив в цьому нічого веселого. Навпаки це ДУЖЕ страшно. Я володар царства мертвих злякався якогось атракціону. Але люди сміялися, кричали та плакали від щастя. Ледве вийшов з гірок та катаючись пішов подалі.

– Що господарю вам сподобалося?

– Ні. Більше ніколи туди не полізу. І що в цьому веселого?

– Так завжди після першого разу. Може ще один, а ? Тоді звикнете. Я ледь втримав приступ болю в животі. Мене сильно нудило ї боліла голова.

– Краще воювати одному проти демонів повстанців, ніж пійти туди ще раз. – заперечив я. – Тут є щось інше менш екстремальне? 

– Є Чортове колесо. Я подивився на нього.

– Ні це теж не підходить. Щось таке веселе на не це. 

– 3D окуляри, тир з призами, батути.

– Тоді ходімо на них, чого чекати? Знову постояв в черзі до каси і ось вже можу йти на інші розваги. 3D окуляри, батути, тир усе це мені сподобалося на багато  більше ніж гірки. А потім ми пішли в кіно. 

– А тепер в кіно. – заявила весела Аліда. 

– Кіно? Що це?

– Це неможливо пояснити словами, їого треба побачити. Ходімо скоріш, а то запізнимося на сеанс. Але ми встигли. Мені було дуже цікаво дізнатися що таке кіно, а Аліда поводила себе ніби це не щось незвичайне. На стінах висіли афіши нових фільмів. Я з цікавістю роздивлявся їх.

– Ну що куди підемо? На який фільм, або мультфільм? – запитала демониця. Я лише спантеличено чухав свого гарбуза.

– Немаю жодної гадки. Це ж ти запропонувала то ти і обирай куди підемо. Вона трохи подумала а потім запропонувала:

– Може на Обитель зла: Вендетта? Це бойовик думаю буде цікаво.

– Гаразд як хочеш. Я купив квиток. Ви побачили що я купую один квиток? Бо Аліді він не потрібен. Ї взагалі ніхто крім мене небачить, отже вона може без перешкод зайти до залу. Також придбав собі Pepsi і попкорн велике відро. Ось тепер я готовий до перегляду. Біля входу мене зупинили. 

– Ось ваші 3D окуляри. Я взяв із в руки?

– Навіщо?

– Ви ж обрали квиток на 3D перегляд. Я подивився на бумажку.

– Так вибачте зовсім забув. Зайшов нарешті до зали і сів на своє місце. І почався фільм, але перед ним реклама. 

  Після такого дня емоцій було навалом ще довго ми обмінювалися враженнями.

– Чудовий фільм.

– Ну не знаю інших ми не бачили. А це реально відбувалося?