Глава четверта. Цвинтар

   І ось я вже одягнений, може не зовсім ситий, стою і думаю що робити? Куди бігти? Речі першої необхідності я придбав, а тепер треба подумати про те, як повернути силу. Усіма некромантами, темними чаклунами, демонологами давно було визначено, що підвищити рівень сили можна за рахунок душ померлих, а де їх багато? Правильно на цвинтарі. Отже  у програмі сьогоднішньої екскурсії доданий пункт: сходити у "місце відпочинку" тел. Якщо почнемо саме з цього, то підвищити сили можна на двадцять п'ять відсотків. Не густо але це найвигідніший варіант для мене на даному етапі. Але на цвинтарі треба йти вночі так більше відсотків, що привиди та душі покинуть свої могили. І це ще квіточки. Темна магія вона така не дуже вибаглива, а Світла взагалі жерсть. Правильно кажуть, що зруйнувати легше ніж побудувати так само зі Світлом. Так що мені ще пощастило, знаючи скільки грішників у мене в світі, тільки з землі, я досить швидко покінчу з прокачуванням сил і тоді стережіться. 

– Права рука чим нам зайнятися зараз? На цвинтар зараз не попрешся так що робити будемо? Вигадай що-небудь. Ти мій генератор ідей ось чим люди займаються коли їм нудно? Демониця трохи почервоніла. 

 – Ви дійсно хочете знати, чим займаються люди коли їм нудно?

 – Звичайно, а що в цьому такого? 

 – Вони ходять магазинами, дивляться телевізор, читають. 

– Ні, все це не мій варіант. 

 – Виїжджають у ліс, на пікніки, п'ють, займаються коханням.

– Стій не зрозумів. Що роблять?

 – Займаються коханням. – повторила вона.

 – Як це? 

 – Ну, займаються інтимним отзв'язком. С****м. Від цієї інформації я офігел. Нічого собі дають. 

 – Ти жартуєш. – Запитав я. Вона заперечливо похитала головою. – Ну ніхрена собі. Боги займаються ЦИМ заради дітей, ельфи та гноми теж, а вони заради задоволення?! Та навіть тварини більш тямущі. Ні ЦИМ я точно розважатися не буду. Тим більше, що за двісті років не знайшов гідну дівчину. Не вистачало мені ще дітей на землі. 

– А крім цього вам не вистачає досвіду та сміливості. – сказала Аліда. Я нічого не відповів. Сперечатися з нею немає сенсу. Скажи слово, а у відповідь отримаєш сто. А будь-якою дурницею мені займатися не хочеться.

– Гаразд я жартую, а то ви вже почервоніли. Якщо вам нема чого робити то у мене є чудова ідея. Потрібно нам знайти притулок або, як кажуть люди, будинок. Ау ви чуєте мене? Ви що образилися?

– Ні що ти. Я просто думаю, як мені не заразитися. 

– Заразитися? Чим? 

 – Дурнею людей. Ти ось уже хвора кажеш усілякі вульгарності. То як мені обмежитися впливом землян? 

– Ну, пробач ті мене я більше не буду слово честі.

– Цього разу вибачаю, але наступного отримаєш по лобі. А тепер що так про притулок є варіанти?

 – Є. Він перебуває за два кілометри звідси. Там можна буде пересидіти дні коли нічого робити і ви зможете там помедитувати. Точно медитація. – Окей давай з'їздимо туди. 

– Не все так просто. У вас грошей на автобус більше немає. Доведеться пішки діставатися.

 – Ось ще одна проблема чекає на рішення. Потрібно вирішити як добувати гроші.

     До місця сказаного моєю помічницею ми дійшли через півтори години. Це був старий не дороблений закид.

 – Ось це вона. Я з жахом подивився на демоницю. 

 – Це? Та хіба хтось живе у подібній будівлі. 

– Так безхатьки.

– Хто?

 – Люди без нормальних будинків. 

 – То значить я безхатько так? Ти знову пожартувати надумала?

 – А де ти пропонуєш жити? Більше нема де. А ці споруди дуже популярні у молоді. Тим більш для медитації вони підходять, а більше не потрібно. Я посвелив її очима. 

 – Добре поживемо тут, поки не знайдемо інший будинок.  Речей у нас не було тож довелося сісти на підлогу. 

 – Я зараз помедитую, а ти займайся чимось корисним. 

 – Чим?

– Не знаю придумай сама. І ще розбудиш мене вночі. Пойдемо на полювання за душами. Ось знайди краще цвинтар поблизу. І я вимкнувся.

    Зоряне небо, сузір'я щось означають, але я не звертаю на них увагу. Лікую собі далі. Я не маю тіла лише душу. Потік чорного полум'я. Мій шлях лежить до духовного храму, тільки там душа може відпочити. Відпочити тимчасово а не завжди як у Дзанаті. Відпочинок лікую далі. Миготять перед очима світи які вони нікчемні зараз. Ось він храм спускаюся і заходжу до нього. Його неможливо описати кожен бачить його за своїм, кожному він здається прекрасним. І тут чути голос... . 

– Господарю. Господарю вже час... .

   Розплющую очі. я знову в закиді. Перед обличчям літає Аліда. 

 – Ну нарешті їли достукалася.  Вже хотіла вкусити. У вас тут стільки захисних заклинань наторкано. 

 – Ну звичайно. Медитація дуже небезпечна. Можуть напасти та вбити. А особино мене. У мене кожен другий ворог, який з радістю переріже мені горлянку. Ну що ти знайшла якийсь цвинтар? 

 – Яке знайшла. І до того ж не далеко.