Загнаний лис та проблеми повелителів

- Так! Я даю постанову на його арешт! Щойно зареєстровано. Але Ви самі розумієте, виконувати її доведеться Вам... - голос, що лунав з ЕРПу був чоловічий, впевнений, втім останню фразу співрозмовник вимовив вже зі співчутливою інтонацією.
- Дякую за допомогу Ваша честь! Всього найкращого! - жінка перевела погляд з пристрою на Ніка. Чому останній  зовсім не зрадів. 
 - Хлопці! Вам доведеться спускатись самотужки, а ми з Ніком спустимося екстремальним методом. - жінка посміхалась дикою посмішкою, викликаючи у хлопця неприємні спогади. 
 - Ти що несеш??? Яким таким методом? - Нік здогадувався про що вона та  намагався переконати жінку не робити дурниць, втім вона його не слухала.
 - Я вже стільки разів це бачила, і Роза мені дещо пояснила. Тож воно зара на тобі, не прикидайся дурником! - з кожним словом жінка наближалась до Ніка на крок, змушуючи його відступати, а з останнім словом вона кинулась на нього зіштовхуючи з краю та чіпляючись у нього всіма кінцівками... 
 Хлопець явно не очікував такої підстави, тому падали вони ще якийсь час, а мозок Ніка спокійно рахував до десяти. Втім не встиг він завершити відлік, як артефакт  спрацював, розгортаючи примарні крила. Та схопивши поповітря, потоком ледь не вибило в обох дух. Втім цей артефакт не був створиний для польоту, швидше до планування, тому вертикальне падіння швдко перейшло у горизонтальне. Хлопцю знадобилась хвилина аби знайти очима мерію та той самий мобіль, що недавно покинув дах. Ще хвилина планування, під час котрої Карен зірвалась на крик, ризикуючи позбавити хлопця слуху на одне вухо. Оскільки спуск був більш плавний, цього разу Нік приземлився куди більш вдало. Почала проявлятись практика. 
 Синтохуми одночасно повернулись до них та направили зброю. Проте одразу ж опустили, що здивувало Ніка ще більше. 
 - Ти диви як швидко все спрацювало... - фраза Карен поставила хлопця у глухий кут, втім вона майже одразу пояснила. - Суд дав постанову на арешт цього покидька. А в цих болванчиків є, скажімо наказ, що будь які розпорядження видані людиною, на котру є подібне рішення - ігнорувати. Нам не допоможуть, але й не заважатимуть. - її пояснення хоч якось прояснило ситуацію для Ніка, котрий вже був достатньо напружений щоб почати громити все навкруги. 
 Карен спокійно йшла вперед, а синтохуми пропускали її не заважаючи та розтупаючись, немов уникаючи їх. Так продовжувалось до вже знайомого кабінету мера. Через скляні стіни, звідки відкривався вид на все місто, котре наразі лежало у руїнах, вже можна було розгледіти куди більшу територію завдяки очищеному повітрю. Прозорий стіл та такий самий стілець, знаходились на своїх місцях. Світло було вимкнене, тепер і денного вистачало. Біля столу стояв сам мер, та дивився на місто. 
 - Так... Якщо ти тут, значить все ж знайшла спосіб вимкнути охорону. Дуже цікаво. Думаєш ти впораєшся з цим натовпом?! Все було під контролем до появи цього... блазня! - мер явно був розлючений, але швидко заспокоївся. - І що тепер? Вб’єш мене? 
 - Ні. Луцаріс Екрєл - Ви заарештовані!..

*  *  *
 Західний континент. Рада тенторіїв. 
 Місце для збору Ради завжди обиралось випадково, після чого повідомлялось всім учасникам та запрошеним для участі Направляючим. Учасники, всі як один, були одягнені у непримітні балахони з каптурами, що приховували їх обличчя. Втім це не заважло їм впізнавати одне одного. Цього  разу місцем проведення був занедбаний амфітеатр ельфійських часів. У давнину тут виступали політики та артисти. Це була кругла будівля, посеред якої колись було невелике, рукотворне озерце, з таким самим круглим острівцем. Посередині, щоправда, озеро наразі більше нагадувало болотце. А стовпи, на котрі наповзла лоза з квітами у вигляді дзвіночків, справляли враження пам’ятника стародавньої архітектури. Все було виконане з білого мармуру, тож справляло певне враження величі та духовної чистоти. Це було так зване внутрішнє коло. Зовнішнє ж, виглядало як високі сходи, на котрих розміщувались місця для слухачів. Здебільшого то були майстерно оброблені лави, що навіть зараз справляли враження майстерністю різблення. 
 Варто було тенторіям зібратись, як один з них вийшов у центр, на той самий острівець, змахнувши рукою він очистив озерце, зробивши його кришталево чистим. Формування він виконав настільки швидко, що навіть не всі присутні були здатні розпізнати Форму, яку він використав. 
 У наступну мить, зайнялись освітлюючі Форми, котрі розплились по всьому приміщенню розганяючи напівтемряву. 
 - Отже пані та панове! Радий вітати вас всіх на черговій Раді тенторіїв! Кожен з вас досяг майстерності та впливу у світі. Минулого разу нарада вийшла вельми цікавою, зокрема своїм учасником. Я сподівався, що цього разу він приєднається до нас як повноправний член Ради! Але всі ми знаємо що це, нажаль, неможливо. Як нам відомо, Направляючі по всьому континенту стають жертвами нападів, наклепу, або ж зовсім зникають безвісті! 
 З останньою фразою почулося тихе обговорення, котре швидко закінчилося. Повітря почало майоріти, немов від розпеченого на сонці піску. Проте здавалося що тенторії того не помічали. 
 - Так ця проблема існує вже майже рік! Але Направляючі звернулись до нас лише зараз. Більше того, то були навіть не підлеглі, а ельфійський клан! Це неприпустимо, що ми дізнаємось подробиці від сторонніх! - жіночий голос розніс цю звістку луною по залі. Від чого напруга лише посилилась. 
 - Варто додати, що в них був особистий інтерес. Інакше б, ми все дізнались постфактум. Але сам факт звернення до нас ельфів - каже про серйозність загрози. - грубий чоловічий голос доповнив звіт жінки, привертаючи до себе увагу. 
 - Отже ми маємо прийняти якійсь заходи! - продовжив третій. Чим далі, тим більше все походило на балаган, хоча іноді, це давало певний результат. 
 - Ми не можемо діяти без огляду на наслідки! У «Ордену» і так достатньо послідовників, аби створювати мучеників! - цього разу високий жіночий голос зупинив обговорення, змушуючи всіх замовкнути. Втім за хвилину чоловічий голос відповів на закид жінки. 
 - Нам достатньо розбити «Орден», щоб весь їхній рух розвалився! - впевненості в голосі чоловікові було не займати. Від обох опонентів дискусії йшли хвилі Сили, що явно було означенням досягнення межі обох. Всі присутні занервували, оскільки битва двох тенторіїв більше схожа на стихійне лихо. 
 - Досить! - жорсткий голос, що належав здавалося старцю, всіх заспокоїв, навіть обидві сторони суперечки. Йшов він від особи, що стояла на острівці. - Я почув думку Ради! Всі згідні з тим що нахаб потрібно покарати! Але зробити це треба показово. Тому, як головуючий - заявляю: Оріас - почни підготовку людей! Адріа - влаштуй інформаційну підготовку! Починай оприлюднювати дані про їхніх жертв! Нехай люди дізнаються кого вони перш за все атакували. І про кандидата не забудь! Нехай Трифан трохи розлютиться. Пелар - розкопай брудні таємниці «Ордену»! Звіти відправлятимеш мені та Адрії. Ми вирішимо як цим скористатись. Всім іншим - підтримувати порядок! Нехай почнеться полювання!!! - розлючений голос головуючого змусив всіх присутніх зникнути у спалахах власних стихій.