Бліді на арені

Про це свідчили замах сокири та сконцентрований на Ніку погляд...
  Хлопець, виражаючи протест проти подібного поводження, перехопив меча та хитаючись немов сп'янілий, почав йти у сторону синтохума. Кроки були непевні і непередбачувані навіть для самого Ніка, тому було не дивно, що синтохум тричі потрапив у піщану підлогу арени замість цілі... Втім Ніка це зовсім не засмучувало. Весь цей шлях, поки його хитало зі сторони в сторону, він відновлювався перекачуючи через себе Потік, що власне не дуже допомагало. Але нарешті діставшись велетня, він таки зміг взяти себе під контроль. Ухилившись від чергової атаки він опинився за спиною свого противника. Хлопець навіть не вагався. Застрибнувши на спину цього монстра - проткнув самий центр спини, що викликало ще один дикий крик та падіння велетня...
Витягши меча з тіла переможеного, Нік підняв його над головою. Втім це не викликало жодної реакції. Трибуни і ведучий шоковано мовчали, спогладаючи те, що вони вважали неможливим: людина перемогла синтохума, чемпіона арени, за перемогу над котрим була обіцяна винагорода, що була рівна статкам якогось філіалу корпорації... і тепер, всім цим, володів невідомо хто.
 - В нас є переможець! Це Артас ер Аернотан! Людина, що вперше за всю історію наших змагань, перевершила бойового синтохума! - управляючий отямився та продовжив розігрівати глядачів.
  Тим часом Нік покинув арену. Врешті його травми вимагали лікування. Не пройшов він і кількох метрів, як до нього підійшла синтохум.
 - Будь ласка, пройдіть за мною! Вашим травмам потрібен догляд. Інакше Ви не зможете виступити завтра. -фірмовий голос синтохумів вже починав дратувати, але хлопець лише кивнув. Навіть стояти рівно - вимагало від нього неймовірних зусиль.

***
  Ольда шоковано спостерігала за цим невідомим. Подібна майстерність була властива для легендарних ельфійських майстрів меча. Про це вона дізналась від власної матері, під час їхніх подорожей та перехововування від мисливців за головами... Тоді, ще дівчинкою, Ольда не розуміла світу. Їй дуже пощастило, що її прийняли до кочового клану... але зараз, вона знову бачила картину, що колись малювала її дитяча уява. Коли майстер рятує їх від загроз.
 - Наступний бій між представником пана Ронова і пана Нодраса! Чи зможуть вони показати цікавіший бій ніж наш попередний учасник? - управляючий почав представляти бійців на другий раунд.

На арену вийшли ще два бійці. Вони були у такій кількості обладунків, що людина мабуть не змогла б поворушитись під такою вагою. Проте синтохумам це здавалось зовсім не заважало.
  Ольді довелось прогнати образ з перед очей. Вона розуміла, що її розум намагався зачепитись хоч за щось, аби винирнути з глибин відчаю у котрі вона вгодила… А разом із тим, прийшло і розуміння, що напевне вся подальша її доля буде безрадісною. І в цей самий момент здалося, що щось зламалось у ній самій. Для неї все навколо затягнуло сірим кольором. Неначе вона побачила всю суть цього світу. Це все змушувало дівчину майже збожеволіти. А битви, що йшли перед нею, стали для неї неважливими... Вже нічого не було важливим, адже переможець забере її і вона буде приречена служити йому, як той забажає…
 - Сьогодні ми були свідками достатьної кількості дивовижних боїв! - управляючий знову почав рвати горлянку, акустика розповсюджувала його голос по всій арені, до чого дівчині вже було байдуже. - Завтра наші переможці почнуть справжнє змагання! Підготуйте своїх синтохумів! Нехай вони покажуть справжню лють, справжніх бійців!!!

Нік відпочивав після вводу стимуляторів, що прискорювали загоєння поранень. Його тіло здавалося збожеволіло. Його кидало у жар і в холод. Палата постійно пливла, а іноді взагалі ставала його кімнатою у резиденції клану Тоарен. Складалось враження, що крізь його тіло постійно проходили Потоки Сили різного масштабу і майже всі сили в нього йшли на стримування цих диких Потоків. Це єдине, що він зараз розумів, поки його розум, в черговий раз, не штовхнув його у спогади…
  Нік сидів на черговій лекції пані Вронко. Викладачка запізнювалась, а хлопець вже тоді очікував чергового нудного викладання предмету. Останнім часом він вже обігнав програму навчання та нудьгував на більшості занять.
 - Як я бачу, всі вже зібрались! Пане Скаріс! Досить вже заважати дівчатам! Всі знають про Вашу репутацію, тож не думаю, що у Вас щось вигорить. - пані Вронко стала перед учнями та зробивши глибокий вдих почала читати лекцію, котра, як і очікувалось, була аж надто нудною для Ніка. Він ледь не позіхав від бажання заснути прямо там, але його збадьорила чергова куля води, що впала йому на голову.
 - Пане Тоарен! Мені звісно зрозуміло, що Ваша звичка відключатись на моїх заняттях має свої корені ще з першого курсу і стала вже традицією, але будьте ласкаві, хоча б слухайте ЩО я вам розповідаю! - розлючений голос викладачки розносився по всій навчальній залі, викликаючи страх серед більшості учнів. Але Нік лише потиснув плечима.
 - Пані Вронко! А коли Ви нам розкажете щось про можливості так званих Вищих Форм? Цього не було на жодній лекції. - відповідь Ніка жорстко контрастувала з реакцією викладачки, хоча вона швидко взяла себе в руки та з хитрим прищуром подивилась на Ніка.
 - Вищі Форми? Навіть не питатиму звідки Ви про них знаєте… все одно це мало стати темою однієї з лекцій. Хм... Вищі Форми - це Форми, що вимагають неймовірного контролю Сили і Потоку. Люди, що змогли ними оволодіти, вважаються чимось за межами нормальності. Серед ваших знайомих є як мініму двоє таких - це ректор академії та ваш декан. На вивчення цих Форм витрачають роки. Точніше у кожної стихії їх декілька, але спочатку потрібно зрозуміти, котра з них підходить кожному з Направляючих найкраще. Історія знає випадки коли Направляючі змогли опанувати дві, чи навіть три таких Форми. Саме вони тоді зупинили часи Смути і Полум’я. Серед них мабуть найвідоміші це - «іфріт» втілення вогню, що спалює все на своєму шляху; «немиза» втілення самого вітру; і мабуть найцікавіше –«фенікс»…
  Пролунав сигнал закінчення заняття, що всіх неабияк втішило… всіх, окрім Ніка, котрого тільки почала цікавити лекція. Втім пані Вронко не залишила його безкарним за його витівку…
 - Пане Тоарен, напишете доповідь по всіх перерахованих Вищих Формах! Якщо вже Вас так це зацікавило, я дам Вам перепустку в архів. Бо мені вже набридло слухати скарги про чиєсь перебування там без дозволу…

  Нік прокинувся зранку у вже знайомій палаті. Відчуваючи себе повністю здоровим. Потік нарешті завершив «бунт» та протікав стабільно і рівно, що неабияк порадувало хлопця. Разом з тим його спогади зачепили, якусь тонку нитку… Те, що він майже забув за всім цим протистоянням з Умбрасом і атакою на його власний замок. Намагаючись згадати що саме він забув, Нік і не помітив, як у його палату знову зайшла синтохум, що його «лікувала»
 - Пане! Сьогодні бої йтимуть цілий день. Оскільки бійців залишилось всього шістнадцять, то у Вас будуть два бої за право виходу у півфінал. - Нік вже не дивувався цим створінням, тому вислухав її мовчки. Все ще намагаючись згадати щось дуже важливе. Він не знав чому, але разом з тим знав, що це було дуже важливим фактом…