Клан "Комети"

Біля цього дива техніки крутились «торговці», що змусило Ніка нахмуритись, зрештою це був його «трофей». А якісь невідомі порпались у ньому. Не встиг Нік пред’явити претензії, щодо вторгнення до його власності, як Ельза зірвалась з місця та заламала обом руки.

 - Господарю! Порушники знерушені. Що накажете робити? - «дівчина» зі своїм холодним тоном неабияк налякала цих двох. Це було ясно за їхнім виразом обличчя. Здавалося, що вони ледве тримають себе у свідомості.

 - Зачекайте! Все що нам потрібно то ліки! Будь ласка! – один з «торговців» почав ледь не кричати. Відчайдушно, неначе від цього всього залежало його життя.

 - Ельзо, подивись чи є там те, що вони просять. Можеш їх відпустити. Якщо вони щось задумали, то довго не проживуть. - байдужий тон Ніка тільки додав страху. Втім вони уважно спостерігали за Ельзою, що відкрила вантажний  відсік та  дістала звідти тільки зброю.

 - Вам ці ліки потрібні? Дуже цікаво… - Нік уважно подивився на цих двох, але вони почали лише лепетати щось про те, що їхні партнери вирішили їх одурити. -Досить! Нащо вам ліки?

 - В нас епідемія у таборі. Без  ліків… - приречено відповів старший та  явно головний  «торговець». Нік лише здивовано підняв брови. Той факт, що маючи такі досягнення, вони не можуть забезпечити всіх ліками був для нього шокуючим.

 - А як же лікарні у містах? Я чув вони навіть кінцівки здатні замінити... - запитання Ніка та його подив спантеличили самих його співрозмовників, вони ледь сміятись не почали.

 - Ти звідки впав? Лікарні у містах не зроблять нічого, якщо ми не заплатимо. ТК у нас замало… До того ж, зазвичай ми і самі справляємось але тут…

  Нік оглянув цих двох. Збентежені і налякані ситуацією у їхньому таборі, вони були у відчаї. Виходить, ця угода була ледь не останньою надією.

Нік продовжив спостерігати за місцевою природою і вона його дивувала все більше. Без втручання людей, що сховались у своїх містах, природа почала проявлятись у всій своїй красі. Деякі місцеві дерева могли позмагатись з хмарочосами у висоті... а шириною перевершували деякі будинки. У таких хащах сонце лише освітлювало крони дерев, а у тіні їхнього листя - літали світляки. Тварини найрізніших форм з'являлись поза деревами та спостерігали за проїзджаючими мобілями.

 - Судячи з описів фауни, майже жодна істота не зберегла свого первинного вигляду. Через буйства Направляючих на мапі з'явилось багато місць, що мають якесь випромінювання. Вчені багато часу вивчали їх, але майже нічого не знайшли. Через деякий час, більшість таких місць зникли, але ті що залишились їх назвали - палаючими спустошеннями. Знаходитись там без обладнання, навіть для синтохума, небезпечно! А для людей - неможливо! - беземоційний голос Ельзи змусив Ніка відволіктись від споглядання грифону. Як така істота взагалі могла з'явитись, окрім як штучно, Нік не знав. Проте грифон наразі бився з якоюсь чорною ящіркою, розміром з коня та крилами, як у дракона. Все це наштовхнуло його на певні думки...

  Відволік його звук, що йшов з пристрою. Спочатку якесь шипіння, після якого почувся голос одного з торгашів.

 - Наближаємося до табору. Дотримуйтесь наших звичаїв і все буде гаразд! - голос був трохи схвильованим, але Нік лише хмикнув, для нього все це не було важливим…

  Всі краєвиди, крізь котрі вони проїжджали, нагадували йому їхні з Еллі подорожі, що підігрівало його гнів та відчай. Тому він не одразу помітив, що вони зупинились. Зі спогадів його відірвала Ельза, запитавши що саме викликало його стан. Здавалося, вона питала чи варто було їй знищити цей табір, але він лише похитав головою… Оглянувши «табір», Нік шоковано переглянувся з синтохумом, що сиділа біля нього. У таборі було всього кілька мобілів, зо п’ять наметів та з десяток людей. Вилізши з трофейного «турбо», хлопець розім’явся та оглянув пустир, на якому була стоянка цих мандрівників, котрі вийшли їх зустрічати ледь не повним складом.

Нік оглянув людей, що стояли перед ним та, коли помітив серед деяких з них знайомі риси, лише вигукнув:

 - Ельфи?..

  *   *   *

  Лієна в чергове йшла коридорами резиденції клану та оглядалась. Вона знала, що її батько щось приховував. Тому, дочекавшись поки вони з матір’ю покинуть кабінет -  прокралась туди. Вже була пізня ніч і луни через вікна ледь освітлювали приміщення. Дівчина згадувала порядок дій, котрі відкривали прохід до архівів клану… Вона помилялась і починала знову. Порядок, котрим відкривалась таємні двері, було не просто запам’ятати з першого разу, але ельфійка не здавалась. Їй вдалось відчинити прохід з чотвертої спроби та проскочивши крізь камін вона обережно почала йти таємним коридором, штовхнувши факел – важіль.

  Застосувавши вже знайому Форму - світляк, вона рухалась знайомим маршрутом відмічаючи про себе, що пилу стало набагато менше, що означало часте користування цим проходом… За десять хвилин Лієна опинилась у знайомому кабінеті та побачивши те, що лежало на столі, відчула як її серце наповнюється гнівом на власного батька...

 - Неможливо!!! Як?! Як він посмів?! - її голос готовий був зірватись.

Нік вчергове оглянувся та, переконавшись у відсутності представників місцевої фауни, полегшено видихнув. Наразі він займався тим, що збирав з "кишень" запаси ТК. Це було частиною їхньої угоди з кланом "комети". Кожен в клані мав приносити користь. І, якщо Ельза, його власний синтохум змогла синтезувати ліки для хворих і поранених буквально з деяких трав та моху, то Нік...

  Він згадав перший день перебування у цьому клані. Ці люди одразу запропонували їм місце. Дозволили відмитись від поту та крові. А поки Ельза займалась лікуванням, Нік вислуховував голову клану ... Тоді ж і була укладена ця угода. За нею їм давали прихисток і захист, котрий вони можуть забезпечити, а натомість, Нік має забезпечити їх ТК поки інші "шукачі" на лікуванні.

  Наразі все спорядження Ніка - це був меч, котрий він сам і виготовив та костюм шукача, що був виготовлений з міцних матеріалів і забезпечував певний захист, але у ньому було надто жарко. Перед ним стояв невеликий чорний стовп, котрий нарешті відчинився та дозволив дістати широку колбу, яка вміщувала літр рідини. Замінивши на пусту, Нік озирнувся і побачив велику ящірку.