битва та її наслідки

  *  *  *

  Пройшло кілька днів після тієї розмови у саду. Нік та Еллі приєднались до походу на прихисток сектантів та готувались до протистояння з Умбрасом та його Тінями.

  За кілька днів в поході, вони знайшли місце для відпочинку перед самою атакою на лігво послідовників Даркаму. Весь цей час Еллі холодно розмовляла з Ніком, або ж взагалі ігнорувала. А інші Направляючи з війська, котрих відправили інші клани, спілкувались з обома обережно, так, ніби не знали чого від них очікувати. Тому, Нік придумав хитрість. В перший день стоянки, ввечері, він стягнув пляшку вина у місцевого кладового та оминаючі всі патрулі, що ходили по похідному тобору, залишив у наметі Еллі записку. Після чого зробив останні приготування. Очікування його вбивало... Він не міг піти у таку м'ясорубку не вирішивши своїх проблем з подругою. Врешті на сході вийшла Тарна, освітлюючи все своїм блідо блакитним кольором. Слідом за нею поспішала Марна розбавляючи світло своєї сестри холодним білим світлом. Нарешті Нік почув кроки...

  - Змусити дівчину пройти такий шлях і тільки заради вина? Тобі треба взяти кілька уроків етикету. Ще й кілька романів почитати, бо в тебе якесь збочене поняття романтики. - Еллі вже звично холодно звернулась до Ніка. Хоч вона його і не бачила, але знала хто це все організував.

  - Раніше тобі подобалось все це. - хлопець виглянув з-за дерева, що росло на вершині пагорба. Він жестом запросив дівчину сісти на одне з похідних крісел, що стояли з боків від такого ж столика. Все це, він... "позичив" у наглядача складу.

  - Це було давно. Люди змінюються з часом. - Еллі прийняла запрошення та сіла на запропоноване місце. Нік виконавши вимоги етикету сів навпроти подруги. Діставши вино та кілька тонко нарізаних шматків м'яса він поклав їх на стіл, після чого налив вина у келихи.

  - Ти влаштував все це тільки заради дегустації вина? Ти все такий же невіглас. - дівчина обережно взяла келих та подивилася на Ніка. Останній же просто посміхнувся. Можливо йому здалося, а можливо то світло так грало... але йому на мить показалось, що Еллі посміхнулася.

  - Знаєш, щоб дістати це все довелось майже подвиг здійснити. Ти ж знаєш який тут кладовий. - Нік посміхаючись знизав плечима.

  Дівчина сховала губи за келихом. Неначе насолоджувалась запахом вина.

  - Так знаю. Щоб мені видали окремий намет довелось його буквально підвісити у повітрі. - Еллі відверто посміхнулась. - То все це...

  - Так. Він і досі лютує... Я чув як його з штабного намету вигнали зі словами: "не до вина та стільчиків нам зараз!" - Нік повернув посмішку Еллі та розслабився.

  - Отже, нащо ти мене покликав? Мені здавалось ти збайдужів до мене. - Еллі дивилась прямо у очі хлопця. Від чого він підняв свій келих та промовивши: "за прекрасних подруг", випив майже залпом. Еллі ж трохи відпишви продовжувала буравити поглядом Ніка.

  - З чого такі висновки? Ти завжди була і будеш моєю дорогою... подругою... - Еллі в цей час допила своє вино. У Ніка склалось враження, що так вона ховає свої емоціі.

  - Лише подругою? У листі ти був більш... відвертим. - дівчина хитро посміхалась. Було очевидно, що їй подобався цей вечір.

  - Чимось більшим ми не можемо стати... Я не стану між своїм другом і... подругою. - Нік подивився на дівчину прямим відвертим поглядом, від чого вона трохи збентежилась.

  - Нік ми зі Скаром... розійшлись! Ще до того, як Умбрас... Як виявилось, ми по різному бачили наше життя. - дівчина відвела погляд та відпила зі свого келиха, що заздалегіть був наповнений вином рукою Ніка.

  - Хм... А як же весілля? Ви ж запрошення прислали. - збентежено запитав хлопець.

  - Ніяк! Відмінили... - голос Еллі був чи то сумним чи то просто втома давалась взнаки, у будь якому випадку Нік вирішив не продовжувати тему.

  - Сьогдні Сестри особливо прекрасні. - Нік перевів погляд на обидві луни. Врешті замирившись з Еллі та провівши її до части табору, де був розташований намет дівчини. Нік повернув запозичене та відправився до власного.

  Ранок зустрів його звуками характерними для армії на стоянці. Тобто багато мату, кінського іржання та тупоту закованих у лати бійців. Промовивши щось на кшталт "бездогане пробудження" Нік врешті піднявся та, зібравшись, вийшов зі свого намету, а перед входом, його вже чекав посильний.

  - Пан Тоарен. Вас бажають бачити на нараді. Пройдіть негайно до штабного намету. - хлопчина років п'ятнадцяти віддав честь та побіг кудись передавати накази далі. Хмикнувши, Нік направився до вказаного намету. Поки він йшов навколо творилась метушня характерна для подібного роду загонів. Навколо бігали рядові намагаючись виконати всі накази і разом. Офіцери різних кланів конфліктували між собою. Кухарі відганяли найбільш нахабних від котлів. Пройшовши ще з десяток кроків Нік натрапив на штабний намет, хоча точніше то було справжній шатер, який охороняли гвардійці по всьому периметру. Доклавши головному хто він, його пропустили без зайвих питань. Всередині шатер знов здивував хлопця своєю місткістю. Ткт зібрались всі вищі чини, що були відправлені кланами зі своїми наближеними, стіл з мапою та генерал з гвардійцями.

  - Отже панове, розвідка доклала, що печера, в якій заховались наші втікачі має багаторівневу структуру. Багато вузьких проходів і великих залів. Вони там непогано облаштувалися... це майже справжній донжон. Тому доведеться штурмувати це місце через єдиний прохід. Вони знають, що ми тут і нащо. Тому буде сильний спротив.

  - Будуть втрати! У них перевага. До того ж, там багато сектантів-жреців. -незадоволено промовив один з кланових командуючих.

  - Нам це відомо. Тому у перших рядах підуть обдаровані. Їх основне завдання -захист бійців! У ближньому бою від жреців не більше шкоди ніж від піхотинців. -генерал обвів поглядом всіх присутніх. - Розтовкмачте вашим бійцям їх обов'язки!

  - Тоарен та Сиширія - підете у третій хвилі! Ви свою задачу знаєте. - генерал перевів погляд з Ніка на Еллі і назад ніби впевнюючись, що вони знають що їм робити.