35. Поліна

Матвій зіпсувати мені настрій не зміг. Він, звісно, може психувати, але ж не буде він мене фізично нищити через ревнощі до того кафе? 

Я зачиняюсь в свої кімнаті. Тут доволі безпечно, як на мене. І пахне Сергієм. Вагітність загострила мій нюх. 

Лягаю на свою половину ліжка, але несвідомо тягнуся до його подушки. ЗАпах створює ілюзію присутності і від того я повністю розслабляюся. 

Навіть обіймаю подушку і починаю дрімати. 

Прокидаюсь від того, що в кімнату просочився інший, доволі різкий запах.

Я примружуюсь і чи мені здається, чи з під дверей справді йде дим? 

НА цьому місці я лякаюсь не на жарт. В будинку пожежа? Чому не спрацювала сигналізація? Памʼятаю, коли в ресторані влаштовували перевірку тих сигналок вони пищали дуже гучно.  Що відбувається взагалі? 

Я підхоплююсь і різко відчиняю двері. І завмираю  в шоці. Прямо біля дверей моєї спальні стоїть якась чорна свічка. Вона ледве горить, але диму з неї вале чимало. 

— Це не пожежа, — кажу я, вгамовуючи власний пульс. — Це неподобство!

Багато розуму  не треба, щоб скласти два і два. Марина Віталіївна вирішила мене викурити таким недолугим способом! 

Свічку я в руки брати не наважуюсь. Невідомо, з чого її робили. Може вона токсична і взагалі той дим незрозуміло як вплине на мене  і дитину. 

Це злить.

Я не йду, я мчу вниз на пошуки свекрухи. 

Марину Віталіївну я чую на підході до її улюбленої вітальні. Вона з кимось розмовляє. 

— І це точно його заспокоє? 

— Абсолютно, Мариночко. Головне підлий йому на спадаючий місяць, — відповідає другий голос. Я зупиняюсь, щоб прислухатися, що вони там ще скажуть, але відчуваю що надовго мене не вистачить.  

— Ну давай ще розклад на Матвія зробимо, — каже Марина Віталіївна. — Як у нього там з тією Лідою все складеться…

Я заходжу в вітальню. 

— Ви мене що отруїти зібралися, а Сергія за компанію? — питаю з порогу. 

— Ой яка у неї енергетика! — зойкає жінка за столиком навпроти Марини Віталіївни. 

Виглядає вона дуже колоритно. В якійсь хустці, з амулетами на шиї. 

— Зараз я вам покажу енергетику! — я підходжу до столу і згрібаю її карти на підлогу. 

— Ти що собі дозволяєш! — Марина Віталіївна підскакує зі свого місця. — Як ти смієш! 

В її очах прямо безумна злість, так шо мені знову стає страшно. 

— Тільки троньте мене! — я починаю верещати. 

Може хоч слуги прийдуть і врятують від цього божевілля. 

Ворожка щось кричить, збираючи свої карти з підлоги. Марина Віталіївна все ж простягає до мене руки… 

Але замість прислуги з'являється…

— Що тут відбувається?! — питає Сергій. 

Його голос ледве не тоне в лементі Марини і її подружки. Я ж користуючись моментом перебігаю за його спину. 

— Вони нас отруїти хотіли, — кажу. — Запах чуєш на весь будинок? Щось запалили біля нашої спальні. 

— Ах ти стерво! Зміюка! — пробує перебити мене Марина Віталіївна. 

— І ця відьма дала щось твоїй мамі, щоб тобі підлили, — додаю я, дивлячись переможно на “свекруху”.

— Мамо, що в біса відбувається? — Сергій насуплюється. — Ти обіцяла мені не чіпати Поліну.

— Я і не чіпала! Це вона тут глянь що влаштувала! Всі карти розкидала, на матінку Раїсу напала! А матінка Раїса моя гостя! 

Матінка Раїса дивиться на нас з Сергієм з-під лоба і нервово поправляє амулети на обʼємному бюсті. 

— Щоб я більше тут не бачив ніяких матінок, — Сергій насуплюється. 

— В себе вдома будеш командувати! — відповідає Марина Віталіївна. 

— Ти обіцяла мені не лізти до Поліни і не виконала обіцянку. Що ви там палили?

Гортайте далі, там продовження --------->