34. Сергій

Мене не влаштовує ситуація з обладнанням, сліди якого ми явно знайшли. І ті карти страв теж не сходяться з тим, що тут було за документами. 

Тому вже наступного дня, щойно я розбираюсь з невідкладними ранковими справами по ресторанам, я починаю "наводити різкість" в цій справі.

Спочатку дізнаюсь, хто був відповідальним за заклад при відкритті. Матвій, ясно що, особисто нічим не керував, він поставив сюди людину. Як виявилось, цією людиною був Максим Ковальчук, дуже толковий хлопець, тільки його заносило в нелегал. Він довго керував одним з моїх закладів, аж поки я не дізнався, що він бере контрабандні дешевші продукти, щоб покласти собі в кишеню зайву копійку, я його звільнив.

І дав суворий наказ не брати його більше в жодний заклад. От тільки брата, авжеж, ніхто б не зупинив. А я котокафе і не особливо цікавився, воно було ідеєю Матвія.

Я прошу своїх дізнатись, де Ковальчук зараз. Виявляється, хлоп тільки-тільки приїхав з якогось відпочинку за кордоном. При тому, що зараз офіційно безробітний. 

Звідки у безробітного Ковальчука гроші на відпочинок в чотиризірковому готелі, про який мені доклали? Цікаво дізнатись… 

Прошу своїх дізнатись більше про те, чим він дихає, чим займається. І вже ближче до вечора мені передзвонює відповідальний за це завдання.

— Ну що, дізнались ще щось цікаве? Не міг же він заробити всі ті гроші на відпочинок і що там ще було у нього в минулому і зараз їх витрачати? Щось не сходиться, не з тим заробітком. І родина в нього зовсім небагата.

— НІчого не зрозуміло, — відповідають мені. — Гроші він сам поклав собі на рахунок. Певно, знову якісь мутки. 

— Зараз він в Києві? 

— Так. 

— І чим займається? Нічого не знайшли? — продовжую я допит. 

— Розіслав резюме в різні фірми, — каже, клацаючи чимось співробітник. — Очевидно активно шукає роботу. 

— А ми можемо підняти відеозаписи в котокафе? Чи їх там не буде? — здогадуюсь одразу. Бо якщо обладнання вивозили, розумно було б камери відключити. 

— Які дати треба? Після закриття? 

— Так, з моменту закриття. І все підозріле.

— ЗВісно, пошукаю, зараз знайду потрібний сервер. 

— Якщо записи будуть видалені, то я хочу знати, за які дати. 

— Ну… записи не видалені. Їх просто немає, бо камери були відключені. 

— Логічно, — зітхаю. — Але дати є, так? 

— Звісно є. Кафе закрилося двадцять сьомого числа. З двадцять восьмого камери вимкнули і більше не вмикали. 

— Охоронців там теж не стояло, щоб зберігати майно? 

— Навіщо охоронець? Там стоїть сигналка від охоронної фірми, як і в інших закладах. 

— І сигналка не спрацьовувала весь цей час. 

— Звісно, не спрацьовувала, якщо туди хтось заходив, то значить він мав коди допуску і знав як її вимкнути. В принципі той же Максим, як менеджер, мав доступ до всього. 

— Дякую. Підозри підозрами, але це ще не докази. Однак обладнання габаритне. Його не вивезеш на звичайній машині. Треба перевірити вуличні камери за той період. Займешся цим? Зможеш організувати? 

— Так. Але це потребує часу. Не так легко влізти в міську мережу. Як буде інформація, я повідомлю. 

— Тоді до звʼязку, — я відбиваю виклик. 

Поки що для мене все складається в доволі просту і чітку картинку. Максима звільнили через неуспішний менеджмент кафе. Він розізлився, і можливо вирішив трохи нажитись. Відімкнені камери плюс допуск до приміщень — ідеальна комбінація для злочину. Якщо врахувати, що він після цього поїхав відпочивати, то взагалі хоч є пояснення, звідки в нього гроші. 

Треба обміркувати, як його прищучити. Треба діяти не поспіхом, щоб він не зірвався. А ще, можливо, в нього були якісь спільники. Якщо це хтось з моїх людей, я хочу це знати і притягти до відповідальності всіх.

Я їду додому втомлений, але в принципі задоволений, що справа просувається.

Коли заходжу до будинку, раптом чую галас і жіночі голоси…

Гортайте далі, там продовження --------->