31 Поліна

Я прокидаюсь зранку сповнена енергії. Сергій вже в душі, чую, як шумить вода. Крапельниці були якісь чудодійні в лікарні. Чи може, це згадки про вчорашній день додають мені гарного настрою і мотивації? Все ж було добре. І притулок,  і котики, і те, як Сергій раптом повірив у мене. 

Не знаю, що спонукало його погодитись інвестувати в мене, але я маю впоратись з цією справою. Він мав рацію, коли казав що я вже працювала в ресторані і знаю хоч і не досконало, але зсередини всю справу. 

Поки він миється, заходить Катя. Вона тримає стос свіжих рушників. 

— Ой, вибачте, — каже ніби збентежено. — Я думала, ви ще спите, хотіла тихенько покласти… 

— Поклади тут, — кажу я їй. — Якщо вже принесла. 

Я намагаюсь бути з нею дружелюбною. Але не можу розслабитися. 

— Я вже чула новини, — каже вона змовницьки. — Це правда? Він віддає тобі бізнес? 

— Я не впевнена, що можу це обговорювати з…

— З прислугою? — Катя надуває губи. — Ну як хочеш… Але і я тоді можу не розповідати, куди зранку поїхала Марина Віталіївна. 

— І куди ж вона поїхала? — новина, що мегери не буде за сніданком ще більше покращує мій настрій. 

— До якоїсь відьми, — Катя округляє очі. — Уяви собі! Якась там спадкова відьма, спеціалізується на приворотах і відворотах. Чи щось таке!

А Катя в принципі може бути мені корисною, раптом розумію я. Принаймні, плітки вона розносить блискавично. 

— А вона не казала, кого привертати зібралась? 

— Звісно, казала! Вона з чоловіком ще й сварилась за це. Він казав, що вона робить дурницю, а Марина Віталіївна сказала, що її таролог нагадала, що ти приворожила Сергія. Правда приворожила? — схиляє голову на бік. 

— Таке придумаєш! — я мотаю головою. 

— Шкода, я думала  ти б могла поділитися зі мною контактами тієї гадалки. яка таке може зробити. А пан Євген так кричав, що більше не дасть грошей на шарлатанів… 

В цю мить з вбиральні виходить Сергій. Він в одному рушнику на стегнах. 

Катя червоніє і опускає очі. Я ж навпаки дивлюсь, і не можу змусити себе перестати дивитися. Навіть пропускаю той момент, коли Катя вислизає із спальні, залишивши рушники на краю ліжка. 

— Доброго ранку, — кажу я, невпізнаючи свій голос. Він раптом став муркаючий, як у кішки.  

— Доброго ранку, — він усміхається до мене і підходить ближче. — А що вона тут забула, поки ми в спальні? 

— Рушники принесла, — я знизую плечима. — Певно, не встигла вчора змінити… 

— Та вони змінені, — не погоджується Сергій. 

— Ну може переплутала кімнати,— я теж встаю. 

Від Сергія пахне свіжістю. Терпким гелем для душу. Хочеться принюхатися до нього. Але не можна. 

— Я теж в душ, — кажу, розуміючи, що знову вивчаю те місце, яке прикрите рушником. Я ж вже бачила, що там ховається, якого дідька витріщаюся? 

— Давай, — чую в його голосі якусь грайливість, коли піднімаю погляд, розумію, що він хитро усміхається. Певно, помітив мій погляд. — Потім сніданок і я відвезу тебе до офісу, будуть оформлювати тебе, як керуючу закладом. 

— Все серйозно, — я усміхаюсь. 

В грудях легке тремтіння. Але воно мені подобається. 

— Це щоб у тебе були повноваження офіційно, — пояснює Сергій. 

— Я розумію. Дякую. 

Все ж піддаюсь пориву і чмокаю його в щоку. А тоді швидко біжу у ванну, поки він не подумав, що я до нього пристаю, чи ще щось таке. Хоча як би це дивно не було, але поприставати хочеться. Певно, сьогодні моє тіло, ошаліле від відсутності токсикозу зранку, вирішило, що саме час для романтичних пригод. Ці гормони, вони мене зведуть з розуму. Або підставлять колись. 

Гортайте далі, там продовження --------->