21 Поліна

Я відчуваю подвійні почуття. З одного боку я сильно втомилась. Мені практично ніхто не допомагав, а тліьки ставили палиці в колеса. З цим фуршетом перенервувала сильно. І тепер просто хотілось спати. 

З іншого боку — Марина Віталіївна певно й хотіла, аби я не показувалась. Тоді б її дорогоцінна Ліда була зіркою вечірки. Вона ж так хотіла звести їх з Сергієм. 

І.. Я розумію, що з Сергієм у мене нічого не вийде. Він тримається дуже рівно. Ввічливо. Але у нас просто угода на ці заручини. Бо йому так вигідно. Навіщо йому сваритися з людиною, яку він винайняв? Навіть якщо ця людина носить під серцем його дитя… 

І тому піти вниз до гостей буде своєрідною екзекуцією для мене. Витончений акт мазохізму. Дивитися як людину, яку ти кохаєш, намгаються засватати за іншу. Але я не можу не йти. 

— Думаєш вони встигнуть привезти таку саму? Та мені байдуже, яку вже, — кидаю пошматовану сукню назад в коробку. 

Катя? Невже вона сама через заздрість таке зробила? Чомусь Сергію  я вірю, що він з нею не спав. Якби спав — Катя б вже підколола мене цією інформацією. Але вона нічого не сказала. Лише допитувалась як я дістала біоматеріал. 

— Привезуть, куди вони подінуться з підводного човна, — він робить фотку сукні, потім етикетки, і кудись відправляє в телефоні. — Назва магазину? 

Я показую йому в телефоні назву. І сідаю на ліжко. Що ж… Тепер у мене є година просто полежати. В душі  я вже була, і навіть макіяж встигла зробити. 

— Ти підеш до гостей сам? — питаю, відкидаючись на подушку. Моя спина так про це мріяла цілий день. 

— Підемо разом, ще рано. Все встигнемо, — відповідає він. — Відпочинь, розслабся. Все буде добре.

Я ліниво спостерігаю, як він збирається. В рушнику він особливо спокусливий після душу… Мої напівсонні фантазії перериває покоївка, яка приносить сукню. 

— Там вже гості збираються, Марина Віталіївна посила передати, що чекають лише вас, — каже, опускаючи погляд. 

Сергій жестом відпускає її, кажучи:

— Спустимось, коли будемо готові, мама хотіла вечір, вечір є, хай розважається. 

Коли ми спускаємось через хвилин сорок —  внизу чути гомін. 

Мені трохи лячно. Я мимоволі стискаю лікоть Сергія, шукаючи підтримки. Там багато людей і всі вони виглядають дуже дорого. 

— Що ж, шоу починається, — шепоче Сергій мені на вухо. — Сьогодні ти — зірка вечора, тож сяй. 

— Сумніваюсь, — кажу я. 

Бо відразу помічаю їх… Матвій в костюмі, краватці, з прилизаним гелем волоссям. Він високий і дуже статний. А поруч з ним мініатюрна брюнетка в червоній сукні. Вона засмагла, і ця засмага здається дорогим вбранням на її гладенькій шкірі. А шовк сукні лише підкреслює цю бездоганність. Так виглядають колекційні статуетки. 

Брюнетка посміхається Матвієві, поправляє блискуче волосся, але її погляд постійно блукає між гостей. І завмирає на нашій парі. 

Поруч з парочкою і Марина Віталіївна. Вона киває нам з Сергієм головою, ніби велично кличе підійти до неї. 

Я розумію, що ця дівчина в червоній сукні і є Ліда. І вона зовсім не така, як я її уявляла. Вона занадто розкішна. На її фоні я занадто висока, занадто велика і недолуга. 

Сергій шепоче:

— Знаю один спосіб зараз всіх їх заткнути і стерти ці посмішки. Принаймні з двох облич. Але треба, щоб ти дозволила мені зробити дещо… Таке, щоб всі точно зрозуміли, хто моя жінка в цій залі.

Від його слів по мені проходять мурахи. Його жінка… на мить навіть можна повірити, що він це каже серйозно. 

— І що ти збираєшся робити? — питаю, вдивляючись в його обличчя. 

— Поцілувати тебе, — видихає він мені в губи, не відводячи погляду. 

Гра… Все це тільки гра, Полю. Не смій зараз вірити. Але тіло зраджує, я опускаю вії і виставляю губи…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!