19 Поліна

День добігає кінця. І я відчуваю, що страшенно втомилась. Після душу лягаю в ліжко. Очі злипаються. Прокручую  в голові всі події дня. Їх так багато… 

Згадую, що не придумала, в чому буде на цій вечірці. Відкриваю додаток онлайн-магазину одягу, щоб обрати якусь сукню. 

Марина Віталіївна чекає, що  я соромлюся. Але я не маю на це права. 

В цю мить в спальню заходить Сергій. Виглядає теж втомленим. Я дивлюсь на нього поверх екрану. Сил посміхатися вже немає. 

— Як твої справи? — питаю, помічаючи зведені на переніссі брови. ТАн ніби хтось йому сказав щось неприємне і він все ще про це думає. 

— Дивом вдалось врегулювати одну ситуацію, здається, хтось саботував мій ресторан, думаю, це було замовлення конкурентів, чи щось таке, — відповідає він.

— Матвій допоміг? — кидаю я. 

— Матвій? Ні, його там не було, — хитає головою. — А що? 

— Та чула його розмову з кимось, де він хвалився, що владнає все там, де не зміг ти.. 

— А звідки він взагалі щось міг знати? — ледь насуплюється Сергій. 

— Я теж нічого не знаю, — здається, що буде мене зараз сварити. — Ні що там у вас за ситуація, ні що хто вирішував, — вже жалкую, що почала цю розмову. 

— У нас накрились холодильники і крутий критик прийшов прямо в цей день, — пояснює Сергій. — Але брат там взагалі не був в курсі… Чи був, — додає замислено. 

— Ох нічого собі, — кажу я здивовано. — Це справді виглядає як дуже дивний збіг. Все владналось? 

— Пощастило, я поговорив з критиком, бармен вгадав з кавою, ніби обійшлось, — відповів він. — А у тебе як справи?

— Зрозуміло, — поправляю край халата, який ненароком сповз з ноги. — Та тут… думаю в чому буду гостей зустрічати. Підкажеш, що краще? — взагалі не планувала його притягувати до допомоги. Але розумію, що без нього буде складно. 

— Треба купити тобі якусь сукню, — відповідає він. 

— Ну от я планую замовити, — показую йому екран. — Бо ходити по магазинах у мене немає часу. Всього півтора дні лишилося. А ще треба скільки всього зробити… 

— Давай оберемо, я не проти, показуй, що тобі сподобалось, — киває Сергій. 

Я швидко показую йому кілька варіантів. 

— Ця біла і ця синя, — він наближається до мене, сідає на край ліжка. 

Так близько, що у мене відразу пришвидшується пульс. Ще і клятий халат знову ковзає по нозі, оголюючи моє стегно. Нервово прибираю полу назад. 

— В синій виріз кращий, — каже Сергій серйозно, а погляд ковзає до моєї ноги. 

— Значить, візьму синю.

Голос не слухається. Думки теж всі розбіглися. Виріз кращий… Блін! 

— Чекай, а до чого тут виріз? Я хочу виглядати пристойно на рівень твоєї родини. 

— Будеш виглядати привабливо, теж на  "при", що тобі не так? — усміхається він, зазираючи мені в очі.

Не розумію. Чи то йому байдуже в чому  я буду. Чи вважає, що я все одно не дотягну до їх сім’ї. 

— Дякую за допомогу, — відповідаю сухо. — Приваблювати мені нікого не хочеться. 

Пригадую погляди і жартики Матвія. О ні, дякую. Якщо всі на вечірці будуть такими безцеремонними збоченцями як той придурок, то краще б мені одягнути паранджу. Шкода, що я не мусульманка. 

— Хочеться чи ні, але ти приваблюєш, — він торкається долонею моєї талії, веде рукою трохи вниз, і дивиться прямо в очі.

Всередині все перевертається. Тепло його руки проникає кудись глибоко під шкіру. 

Я сковтую грудку в горлі, намагаючись вдихнути. Але все одно відчуваю себе загіпнотизованою його дотиком, голосом  і запахом… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!