18. Сергій

До мене не одразу доходить сенс цих слів. 

— Тобто? Ви маєте на увазі, я… Я вам пропонував хабаря? Ні, я цього не робив, — одразу хитаю головою. — Я ще здивувався, нащо він до вас йде, якщо ваша офіціантка Карина. 

— Ви власник і не знаєте? — знову гнівний погляд. — Наче це не ви мені пропонували хабар! 

— Ні, я вам нічого не пропонував. Послухайте… Давайте ми зробимо вам фірмову страву і ви просто оцінете ресторан. Чесно і справедливо. Ви ж любите оцінювати все справедливо, хіба ні? Я теж за справедливість. Якщо мене хотіли якось очернити, в них не вийде. 

Той дивиться на мене якусь мить. Потім хитає головою:

— У вас і так все було чудово. Я б написав вам відгук. Але тепер… Ні, це принципово. 

— От бачите! Самі подумайте! Вам і так все сподобалось, логічно, що мені не було сенсу давати вам хабаря! Був сенс це зробити тому, хто хоче мені насолити. Спробувати дискредитувати мене у ваших очах. 

— І кому треба вас дискредитувати? 

— Наразі не знаю, але хтось зламав наші холодильники. А ви самі придумати приїхати до нас саме зараз? — я поглянув на нього. — Чи хтось дав вам "наводку"? 

— Я планував, а тут товариш запросив і все так вдало склалось, потім ще повідомили, що з вашим рестораном може вийти цікавий матеріал, —  каже той. — І не збрехали. Матеріал справді буде цікавий. 

— Або вони спланували цей "цікавий" матеріал, чому ви так впевнені, що все так співпало? Хтось просто вами скористувався. Ну але це вам вирішувати, чи давати їм користуватись вами. 

— Принесіть мені кави, — каже нарешті критик. — Мені треба подумати, що з вами робити. 

Попереднього запалу і обурення в нього вже немає. 

— Добре, дякую вам за довіру, — я кивнув і пішов до бармена. — Каву, швидко. Яку він пив до цього? Він щось замовляв вже? 

— Воду пив, вино до м’яса, каву не брав, — бариста дивиться на критика. — Я зроблю йому американо. 

— Давай, і мені зроби, — я кивнув і почекав, поки він зробить каву, а потім сам особисто приніс її критику. І свою взяв з собою. — Ваша кава, можу скласти вам компанію. 

— Сподіваюсь без цих добавок, які зараз люблять пхати всюди? — питає той, підозріло. 

— Так, просто чисте американо. Я і сам не любитель таких речей, — кивнув я і відпив кави. 

— Що ж, — чоловік відпиває свою каву і задоволено мружиться. — У вас справді гарний сервіс. Та дівчинка яка була біля мене — розуміла мене з півслова. Але знаєте що? 

— Що? — запитав я з цікавістю. 

— Вам сьогодні певно щастить. Я вирішив, що якщо кава буде з сиропом чи не дай Бог лавандою, то нормальної рецензії ви не отримаєте. Якщо ж ваш бариста вгадає, що мені до душі — я буду справедливим, — він нарешті скупо посміхається….

***

Коли він йде, у мене хороший настрій, хоча все одно всі ці проблеми треба розрулювати. 

Я йду до баристи і кажу: 

— Тебе очікує премія, молодець, вгадав з його смаками. У нас буде нормальна рецензія. 

— Так, вгадувати смаки клієнта — це моя робота, — хлопець виглядає збентеженим. Схоже він не звик до компліментів від шефа…

***

Коли я повертаюсь додому, до передпокою одразу заходить брат.

Він дивиться на мене якимось дивним поглядом. 

— ВАжкий день? — питає, вигинаючи брову. 

Він майже ніколи мене не питає ні про що. Хіба що просить грошей. 

— Та ні, все добре, на диво, — усміхаюсь.

— У нареченої твоєї теж все добре? — Матвій щось дивиться в телефон. Потім додає: — Ти б не дозволяв їй стільки працювати. Вона тут будинок перевернула шкереберть. Не факт, що це добре впливає на вагітність. Чи тобі пофіг? 

— В сенсі шкереберть? Що тут трапилось?

— Сам побачиш, — віз знизує плечима. — Значить пофіг… Це добре. Заберу її собі потім, вона цікава, як неприборкана кішка. 

— Нікого ти не забереш, — я насуплююсь, чомусь навіть думка про те, що він може торкнутись Поліни мене обурює…. 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!