13. Поліна

Я розплющую очі і бачу Сергія зовсім поруч. Спочатку серце робить кульбіт. Пришвидшується пульс. А потім я ворушусь і… дитина нагадує про себе нудотою. 

Я схоплююсь з ліжка і швидко йду в туалет. Якщо він хотів вранішньої романтики, то ось вона в усій красі. 

Коли повертаюсь назад, вмита і з відчуттям, що мене вивернули назовні, Сергій трохи стурбовано дивиться на мене. 

 — Доброго ранку,— кажу я хрипко. — Якщо він добрий… 

— Ти як? Якась дуже бліда… — він привстав з ліжка. 

— Угу, — киваю. — А ще мене знову нудить. 

— Принести тобі щось? Не знаю, що пропонують в таких випадках… Воду? 

— Я читала, що допомагає лимон і м’ята, — кажу, сідаючи назад на ліжко. — Звісно хотілось би проявити гордість, і сказати, що мені нічого не треба, але мені справді зле… До кухні я зараз сама йти не можу. 

— Я можу принести, не проблема, — киває Сергій і встає з ліжка. 

Я милуюсь його фігурою. Ох вже ці гормони… Саму нудить, але очі ковзають по його мʼязах, вузьких стегнах, міцному заду… 

Він вдягається дуже швидко, не намагається мене спокустити, чи щось таке, але я дивлюсь і дивлюсь на нього, аж поки він не виходить з кімнати. 

Я вирішую теж переодягнутися. Але затія провалюється, бо мене знову починає сильно нудити. Тому повертаюсь на ліжко, і чекаю, коли мій “наречений” принесе лимон. 

Він приходить доволі швидко зі склянкою води і блюдцем з лимоном, нарізаним скибочками.

— Мʼяти не знайшов. Хоча я може просто не знаю, де вона, — каже він, ставлячи блюдце з лимоном і воду на столик біля ліжка.

— Дякую і за це. 

Виявляється, можна спілкуватися отак рівно. Але я не про таке мріяла. Ну принаймні не про те, щоб до мене ставилися трішки краще, ніж до предмета інтер'єру. 

— І що мені робити цілими днями? — питаю я у нього. — Продовжувати працювати покоївкою? 

— Ні, ти вагітна, — він хитає головою. 

— Я просто не уявляю, чим маю займатися, — зізнаюсь, кривлячись від лимонної кислоти. 

— Не знаю, чим зазвичай займаються вагітні? — замислюється Сергій.

— Моя мама ходила на роботу до народження мене, — кажу я. — Так вона розповідала. Думаєш доречно буде знайти іншу роботу? 

— Ні, не варто, думаю. Все ж, всі вважають, що ця дитина моя. Я що, не можу утримати вагітну жінку, щоб вона не працювала? — насуплюється Сергій.

“Всі вважають…”. Але не він. Він не думає, що я ношу його спадкоємця. Від цього так гірко стає. Але ж я маю право заплакати? Вагітним же пробачають плаксивість? Але сльози не проливаються. Тільки душать десь в районі горла.

— Я хотіла б кудись виходити, — кажу я. — Не тільки в жіночу консультацію. Та і рано мені туди. Лікар сказав прийти на дванадцятому тижні, не раніше. 

— Ну, виходь, я не проти, — він знизує плечима. — Подумай, що б ти хотіла зробити, якби в тебе було повно часу і гроші. І роби. 

Я замислююсь. Ніколи особливо не мріяла про щось. Хіба що на балет піти. Але навряд чи туди набирають вагітних танцівниць. Ще думала, що колись у мене буде свій будинок, де я буду саджати квіти на клумбах і подорожувати буду. З чоловіком і дітьми. 

От знову плакати хочеться. 

— Що з тобою? — він уважно дивиться на мене. — Ти ніби зараз заревеш. 

— Все гаразд, — кажу тихо. — Поки що прогулянок на свіжому повітрі мені буде достатньо…

В цю мить в двері не дуже делікатно стукають. А потім зазирає покоївка Катя.

— Хазяйка питає, чи ви будете снідати, — каже вона, з великою цікавістю роздивляючись мене. Певно піде потім обговорювати, як я тут чудово влаштувалась. Заздрість в своєму погляді вона навіть не думає приховати. 

— Тобі вже краще? Підеш снідати? — Сергію, на відміну від мене, все одно при кому і що питати. 

Я хочу відмовитися. Але потім щось штовхає мене вперед. Від лимону і справді стало краще. Нудота ніби вгамувалась. Хай не думають, що я буду ховатися від них увесь час. 

— Зараз одягнуся і спущусь, — кажу Сергію. — Ти можеш поки йти. 

Коли він киває і виходить, Катя знову зазирає в спальню.

— Як тобі це вдалося? — питає вона. — Залетіти так вдало? Я чула, брати дуже обережні і ніколи не залишають свій матеріал...

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!