12. Сергій

Весь день на роботі я не можу зосередитись, тому все робиться якось не так. Єдине, що зустрічі проходять нормально, ну, хоч в чомусь має ж щастити. Після останньої зустрічі їду додому. Спеціально намагаюсь потрапити додому якомога раніше і подивитись, як там Поліна, але все одно приїжджаю майже о десятій. Я обіцяв захистити її і я це зроблю. Хоча мене все ще напружує думка про те, що вона була з якимось хахалем і він її отак кинув. 

Коли приїжджаю додому, спочатку бачу матір на її улюбленому місці в вітальні перед сходами на другий поверх. Вона виглядає якоюсь аж надто вдоволеною, і чомусь мені це не подобається.

— Як минув день, синку? — питає вона. 

— Нормально, — киваю. — А у вас що тут? Де Поліна?

— Я цілий день думала, як нам відмитися від цього сорому, — каже мама. — Певно, твоя Поліна байдикує в спальні. Що їй ще робити? 

— Ну, вона вагітна, — нагадую. — Що, їй і відпочивати не можна? Тепер вона не прислуга. 

— Я свого часу двійню виносила, і як бачиш жива. І не лежала цілими днями, — мама хмуриться. — Але якщо тобі так подобається, що ж… Все одно від неї іншого толку ніякого. 

Я не погоджуюсь, бо саме завдяки Поліні я зміг позбутись дурнуватого договірного шлюбу, який маячив на носі. Але ж не стану я казати це матері. 

— Ну, зато вона народить дитину, — знизую плечима. — Все буде нормально. Піду сходжу до неї. 

— Стривай, — мама дивиться на мене з-під лоба. — Якщо ми просто відмовимо Войчишинам це буде відвертий удар по нашій репутації. Я довго думала про це. Аж мігрень схопила. Але здається знайшла пристойний вихід. 

— І? Що придумала? — питаю, раз вона вже так хоче це сказати. 

— Ми влаштуємо вечірку на честь приїзду Ліди. 

— Не думаю, що вона буде в захваті, якщо на тій вечірці побачить мою вагітну дівчину, — кажу з сумнівом. 

— Ви мало спілкувались з нею, вона не встигла прив’язатися. А Матвій згладить кути. Все ж, він старший син і зараз вільний. Гарна партія. 

— Ну, я тільки за, якщо вони зійдуться, — знизую плечима. Мені дійсно це вигідно. Тоді, коли дитина виявиться не моєю, я буду вільним, а брат одруженим.

Мама задоволено киває. Певно, цілий день думала, як вивернути все на користь свого улюбленця. Так і хочеться додати: “А ти казала від Полі немає користі”. 

Я йду нагору, заходжу до спальні і бачу, що Поля спить. Розкинулась зірочкою на ліжку. Волосся розметалось по подушках. 

Я чомусь усміхаюсь, коли дивлюсь на неї. Невже замилувався? Треба розвіяти це видіння, хтозна, все ж, вона могла це все спеціально продумати.

Я йду в душ, а коли повертаюсь, лягаю в ліжко. Ще не дуже пізно, але я вже повечеряв і доволі сильно втомився.

Поля пахне лавандою і чи чимось невловимим. Раніше мені здавалося, що це булочки з корицею, які вона подавала в ресторані. Але вона вже давно не офіціантка. А аромат лишився. Аромат, що пробуджує якісь нові почуття. 

Я тягнусь до її талії і обережно її обіймаю, прикриваючи очі…

***

Коли розплющую очі, не одразу розумію, що не так, як зазвичай. Рука трохи затекла, ось в чому справа. Бачу перед собою її темне шовковисте волосся. Вона підкотилась до мене уві сні, а я обійняв її, дозволивши лягти собі на плече. 

Раптом розумію, що вона притискається до мене прямо всім тілом. Серце одразу бʼється частіше, я розумію, що завівся від однієї тільки думки про її тіло. Хоча, ясно що ранок сам по собі теж зробив свою справу, але цей її аромат та мʼяке тіло… 

Долоня мимоволі ніби сама ковзає по талії і в цю мить очі Полі раптом розплющуються… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!