4. Сергій

В душі ледь вдається зняти напругу. Кляте дівчисько, ну як, як їй вистачило нахабності тут зʼявитися? Бляха… Але ці пухкі губи… Так і хотілось знову зімʼяти їх в поцілунку. Повалити на те ліжко і зробити все те, що ми робили в тому готелі. Все ж, це було дуже яскраво. 

Коли вона нюхала мою білизну, я ледь не зірвався. Та я таких дівок, які намагаються здерти бабок, не запрошую на другу ніч. Які б сексуальні вони не були. Тому вона зі своїм планом потрапити сюди дуже мене розізлила.

Я вже хочу піти до матері і сказати, щоб її звільнили нафіг, але коли виходжу, бачу, як брат ляскає її по сідницях.

І мені одразу зриває дах. Хочеться кинутись на нього, як бику на червону ганчірку. Навіть не думав, що можу так злитися. Але я беру себе в руки. Не треба брату знати зайвого.

— Що тут вбіса відбувається? — гарчу до них. 

— Покоївка незграбна попалась,— каже Матвій. — Ти йди, я розберусь…Саме зранку треба скинути напругу.

В нього ранок! Прекрасно! Пів дня минуло, а цей “мамкин бізнесмен” тільки прокинувся. І думає в першу чергу нижньою головою. 

І як йому щось довіряти, бляха? Мама нічого не розуміє в бізнесі, як і Матвій.

— Я їду на зустріч, хочеш, поїхали зі мною, — кажу врешті-решт. Головне не дивитись на цю дурепу. Чому вона взагалі все ще тут, її вже мали звільнити… Потім розберусь з цим. 

— З ким зустріч? — Матвій втрачає цікавість до покоївки. — Соколоський? 

— З цим я вже зустрівся, — насуплююсь. Згадую, чому брату не можна довіряти бізнесові справи. Бляха… Як мене все це дістало.

— Піди прибирери, — кидає Матвій нарешті дівчині. — Я з твоїм покаранням потім розберусь, — і його цікавість до неї гасне остаточно. — Стривай, Сергію. Що ти сказав Соколовському? Його ідея з автоматами геніальна, хіба ні? 

— Ми не будемо займатися ігорним бізнесом, я тобі вже це теж казав, коли ти місяць тому прийшов до мене говорити про це, забув? — насуплююсь ще більше. 

— Може й забув, справ було багато,— він чухає потилицю. — Мені здалось, що це золота жила. Уяви собі всі мільйонери, депутати, олігархи понесуть нам своє бабло! 

— От зароби сам грошей і відкривай собі казино, — хмикаю. 

— Я до речі вчора заробив, — каже він. — Десь тисяч двісті. За один вечір, уявляєш? Мені вчора щастило! 

— А до того програв скільки? Пів мільйона за минулий місяць, здається? — вигинаю брову. — Чи більше? 

— Я розкусив систему, — непогоджується брат. — Так, довелось підгодувати.. Але тепер я спіймав алгоритм, і буду в плюсі. Та і що ті півмільйона? “Жалкіє чотири пачкі дєнєг”, — копіює якусь медійну персоні. 

От чому його не можна підпускати до грошей нашої мережі. Він може просто все нафіг спустити в клятих казино. 

— Може, ти б спочатку спробував заробити сам хоч ці чотири пачки? — насуплююсь. 

— Так ти мені не даєш! Що я маю робити? Мені треба стартовий капітал, інвестиції! Але ти у нас типу найрозумніший, — ми спускаємось на перший поверх. 

— Ти не готовий до подібного. Ти навіть менеджером не працював, на відміну від мене. У тебе нуль досвіду. От піди в менеджери ресторану, покажи себе. Там би і подивилися, що з того вийде, — відповідаю йому. 

— Ні, я менеджером не буду! Це тобі хотілося погратися, — Матвій хмикає. — Але це не мій рівень. 

— Я там якраз отримав необхідний досвід, — не погоджуюсь знову.

— У мене вже і так є необхідний досвід! Зовсім не обовʼязково для цього прогинатися перед кожним клієнтом. Я — син свого батька. Старший син! І я знаю як вести справи. Це ти занадто обережний і не бачиш, що треба ризикувати щоб зірвати куш! — Матвій заводиться. 

— От тільки батько тобі і одного ресторану чомусь не довірив, — я не хотів цього казати, але брат мене винудив. Дістав. Він сам має розуміти, що у нього немає до цього хисту. 

— Бо ти його налаштував проти мене. Мама такої самої думки. 

— Мама теж ніколи в житті не працювала, боялась нігті зламати, — відповідаю йому. 

— І багату наречену вони знайшли тобі, — додає брат з образою. — Вже вибрав їй обручку? 

Я насуплююсь. Кляті договірні шлюби… 

Гортайте далі, там продовження --------->