70. Артур. Дві новини

Дорога була виснажливою, як і розмова вночі, тож я на диво швидко заснув. А наступного ранку одразу, як привів себе в порядок, пішов за Марією. Відсьогодні вона не буде зі слугами. Вона буде поруч зі мною, а батькові нічого не залишиться, окрім як прийняти це. 

Я прийшов до покоїв Гелени і зіштовхнувся перед ними з Генрі. 

— Ну, якщо батько не відрубав мені руку, а тебе не замкнув, можна ж вважати це малою перемогою? — запитав я після привітання, потискаючи другові руку. 

 — Схоже, що так, — він потиснув мені руку. — Але розслаблятися ще зарано… Хтозна що йому може за ніч прийти в голову….

— Я сподіваюсь, все буде добре, — я постукав до покоїв Гелени.

 Вона сама відчинила двері, видно, почувши мій голос. 

 — Що ти йому сказав, які аргументи наводив? — запитала одразу, без зайвих передмов.  

— Марія вагітна, у нього будуть спадкоємці. А щодо вас з Генрі все набагато простіше. Він хоч і бурчав, але думаю, сьогодні схвалить ваші заручини. 

— Ох, я така рада, — видихнула сестра. — Сподіваюся, щодо вас із Марією він теж прийме схвальне рішення… Все ж він любить тебе, хоч і гнівається за непослух…

— Ну, принаймні він нас не запер. Значить в крайньому випадку дозволить нам жити разом, навіть якщо без спадку. 

 — Так, будемо вірити в кращий перебіг подій, — усміхнулась Гелена. — Хочеш побачити Марію?

— Так, дуже, — я кивнув. — Я можу зайти? Часу в нас мало, вже скоро треба йти на той сніданок. 

 — Так, заходь, — вона кивнула.

Я пройшов всередину і побачив Марію. Вона якраз розчісувала волосся перед дзеркалом. Побачивши моє відображення, повернулася з усмішкою на обличчі:

 — Доброго ранку! Як пройшла вчорашня розмова з Його Величністю?

— Привіт, — я легенько обійняв її. — Ну, як бачиш, він нас не замкнув. Думаю, це прогрес порівняно з минулим разом? Він сказав приходити на девʼяту в їдальню всім разом. Це я вважаю теж хороший знак. 

 — Трохи страшно, — вона зітхнула. — Але краще вже знати про його рішення, ніж перебувати в невідомості…

— Так, я теж так думаю, — я кивнув і взяв її за руку. — Ходімо. Все буде добре в будь-якому разі. Наша дитина народиться в повній і щасливій родині, королівській чи ні.

 — Ходімо, — вона випростала спину і тепер навіть у своїй скромній сукні виглядала гордою і дуже красивою. 

— Ти дуже красива, знаєш? — прошепотів їй на вухо. — Красивіша за всіх принцес, яких я бачив. Та і взагалі за будь-яких жінок. 

 — Ти мені трохи лестиш, але все одно це дуже приємно, — вона усміхнулась. — Ти теж дуже красивий! Я хочу, щоб ти став королем!

— Я теж цього хочу, — зізнався я. — Але буде як буде. Ходімо…

Ми вийшли з кімнати і  всі разом вчотирьох пішли до їдальні…

***

Король вже був на місці, коли ми прийшли. Як і мій брат. 

Він запросив нас за стіл, а коли ми всі зайняли свої місця, сказав:

— Я маю для вас дві новини. Спочатку щодо Генрі і Гелени. Все ж, цей шлюб був передречений долею і я вирішив прийняти його. Батько Генрі прислав мені дари і сказав, що благословляє вас. І що так як Генрі його єдиний син, Гелена стане королевою Хеталії. 

 — Дякую, тату! — вигукнула Гелена. 

— Тепер підемо далі, — він поглянув на мене і Марію. — Марія не зі знатного роду. І так просто увійти в королівську сімʼю вона не може. Я запитав отче, голову церкви, що можна з цим зробити. І він сказав, що Марія може стати дружиною Артура тільки якщо пройде ритуал очищення, який організує церква… Але ви маєте розуміти, що такі ритуали часто закінчуються смертю. Вам вирішувати, чи погоджуватись на ритуал. Але якщо церква її не прийме, Марія не зможе стати законною дружиною одного з престолонаступників….