54. Генрі. Пробачення

Анна раптом перебила Гелену:

 — Ой, це такі нудні розмови! Давайте поговоримо краще про бал, який буде цієї неділі! Треба придумати для нього щось особливе! 

Я побачив, що Гелена ледве втрималась, щоб не закотити очі під лоба. 

Анні одні танці на умі, як вона думає сподобатись мені з таким недалеким розумом?  Та і взагалі, хіба не бачить, що мене цікавить тільки Гелена?

— Любий, Анна має рацію, не варто напружувати дівчат цими важкими матеріями, — мати торкнулась руки батька. 

— Можна влаштувати вибори короля і королеви балу! — заявила Анна. — Наприклад, усі учасники балу мають дати комусь квітку, і в кого квітів виявиться найбільше, то й будуть король і королева! 

— В моєму замку будуть інші король і королева? — вигнув брову батько.

— Любий, але це просто розвага для молоді. Може, краще тоді все ж принц і принцеса? — мама звернулась до Анни. — Не піддаватимемо сумніву владу корони навіть в жартівливому ключі. І квітку можуть ставити в спеціальні вази, яка ваза набере найбільше, той і переміг. Бо ходити з букетами вам буде незручно.

— Так, це гарна ідея, — Анна усміхнулась. — Я впевнена, що Генрі стане принцем цього балу! 

— Я не великий фанат таких дійств, — зізнався я. — Ну, з іншого боку, це ще й може бути бал на честь приїзду Гелени до Хеталії. 

— Так, думаю, можна приурочити бал саме до приїзду Гелени, — усміхнулась матінка.  — А ваші брати, Гелено, не приєднаються до нас? 

— Можливо, Артур теж приїде, — відповіла Гелена. 

— О, це було б прекрасно, — королева сплеснула в долоні. — Що ж, ви з дороги певно втомились. Відпочиньте як слід. А завтра Генрі влаштує вам екскурсію замком. А ще зʼїздить з вами за одягом, щоб ви почувались комфортно. 

— Дуже вам дякую за гостинність і теплий прийом, — усміхнулася Гелена… 

***

Коли ми вже вийшли з їдальні до коридору і мали йти до мого крила, нас наздогнала Анна:

— Може, покатаємось верхи? Чи сходимо в лазню? Авжеж, Генрі, ти не зможеш купатися з нами, але потім ми могли б всі разом прогулятись. 

— Верхи ми накатались дорогою сюди, — відповів я. — Щодо лазні, якщо Гелена хоче розслабити тіло — то хай так і буде, — я поглянув на Гелену. 

— Так, я не проти, — кивнула вона. 

— Це прекрасно, тоді я скажу, щоб все підготували! — з ентузіазмом сказала Анна. — І прийду за вами, принцесо, за півгодини, оберіть поки що сукню для наступної прогулянки. Візьмете з собою. Там покоївки можуть і нафарбувати нас! 

— Добре, — кивнула Гелена, вона виглядала трохи збентеженою від такої турботливості. — Дякую, Анно…

— Все, тоді я прийду за вами за півгодини, піду і сама оберу одяг! — на цих словах вона пішла в протилежний бік по коридору.

Я ж, щойно ми з Геленою лишились вдвох, взяв її за руку. Ми якраз вже підходили до мого крила. 

— Ти пробач моїх батьків. Всі ці беззмістовні розмови про бали… Я страшенно це не люблю. 

 — Батьки вони і є батьки, мій такий самий, в полоні у всіх цих умовностей, — Гелена ледь усміхнулась. — У нього ще й вдача така запальна, що тут добрий, а за хвилину може розгніватися не на жарт. Твій все ж більш спокійний…. От тільки я зі страхом думаю, що буде, коли приїдуть посли від мого батька і розкажуть, що я насправді втекла… Тоді і твої батьки вийдуть з себе…

— Я вірю, що Артур спробує поговорити з вашим батьком, — сказав Генрі. — Пояснити йому, що ми з тобою… Ні, я знаю, ти відмовилась виходити за мене, але… Я просто не можу дозволити твоєму батькові віддати тебе за когось іншого, — видихнув він мені в губи. 

 — Мабуть, то було занадто поспішне рішення з мого боку, — здається, Гелена трохи почервоніла. 

— Тобто… Ти передумала? Ти пробачила мене? — я зазирнув їй в очі, стискаючи її долоні в своїх трохи сильніше. — Ти вийдеш за мене? — перепитав схвильовано.

 — Так, здається, я пробачила… Ну, принаймні вже не так сильно ображаюсь на тебе. — прошепотіла вона.  — І, може, погоджуся вийти за тебе…