53. Гелена. Дискусія з королем

Я відчувала сильну злість на ту лицемірку Анну. Авжеж, все так перекрутити перед батьками Генрі, що практично виставити мене на посміховисько! А ще й його батьки почали казати, що розумною жінці бути не можна… Добре, хоч Генрі за мене заступився… Може, я даремно так гнівалась на нього за цей обман? Адже він хотів, як краще…

 — Дякую за попередження, але мені знайомі правила пристойності. — сказала я.  — Та, здається, ви погано знаєте свого сина, якщо підозрюєте його в негідній поведінці…

— Чоловіки все одно залишаються чоловіками. Їхні бажання інколи затьмарюють їм голову, — зауважила королева Хеталії. 

— Я б ніколи не нашкодив Гелені, — похитав головою Генрі. 

Я зітхнула. Може, даремно тоді я не прийняла його обручку? Якби я офіційно вважалася нареченою Генрі, то та Анна піймала б облизня. Але звісно, моя гордість не дозволить сказати Генрі про те і попросити зробити пропозицію знову… Хіба що він сам здогадається… Мій гнів трохи улігся, а ще додалися ревнощі і вдячність за те, що він мене підтримав, і я зрозуміла, що все-таки кохаю його… 

— Чоловіки всі такі слабкі, якщо йдеться про красиву жінку, — тут же защебетала Анна, поглянувши на Генрі так, що усім стало зрозуміло, на що вона натякає.  Мало не на шию йому вішалася, а королева дивилася на це з легкою усмішкою, чомусь їй ніяких зауважень щодо пристойності не робила… Якісь подвійні стандарти діяли в цьому замку! 

— Ну, я Гелену кохав багато років, — Генрі знизав плечима. — Якось же чекав. І ще почекаю, скільки буде треба. 

Я з вдячністю усміхнулась йому. Хотілося, щоб ця дурна вечеря якнайскоріше закінчилась, але тут батько Генрі вступив у розмову. 

— А ваш батечко, Гелено, на скільки днів вас відпустив у гості? — запитав він з якоюсь, як мені здалося, підступною усмішкою, від якої мені враз стало тривожно. Раптом до нього вже дійшли чутки про мою втечу?

— Власне, у нас сталось деяке непорозуміння з ним, — сказав Генрі. — Ну, але від початку мого перебування він же підігравав нам з Артуром. Тобто, він принципово не був проти наших стосунків, ви і самі маєте це знати. 

— Так, а що за непорозуміння, розкажи, будь ласка, детальніше… — замислено поглянув на сина король. 

— Ми з Артуром хотіли налаштувати один електронний пристрій, і король розізлився. 

 — Оце так, не чекав від тебе такої необачності, — насупився король, і тепер вже я вирішила стати на захист Генрі. 

 — Але вони це робили не зі злого умислу, а просто хотіли покращити життя людей!  Мій батько дещо запальний, авжеж, він розгнівався. але, думаю, за кілька днів заспокоїться. і пробачить Артуру та Генрі. 

— І все ж, коли знаходишся на території іншої країни, як спадкоємець, ти зобовʼязаний поводитись гідно і поважати чужі закони. Тим паче, що в Хеталії теж погано ставляться до електронних пристроїв. Просто я тебе розбалував, бо ти мій єдиний син. Мені важко приховувати від тебе знання. 

 — Я взагалі не розумію, чому ведеться таке переслідування знань з минулого, — сказала я. — Так, деякі з них були шкідливими і призвели до погіршення довкілля, але ж можна використовувати вибірково ті. які є безпечними, а не відмовлятися від усього! 

— Це тільки на перший погляд здається, що можна щось “вибрати”, — король насупився. — Але це так не працює. Якщо повернути “хороші” технології, за ними все одно повернеться високотехнологічна зброя. А коли повернеться високотехнологічна зброя, то знову станеться катастрофа. Якщо планета знову переживатиме кризу, як тоді, можливо, люди взагалі перестануть народжуватись. І тоді вся цивілізація вимре.

 — Але це виглядає так, ніби людина обпеклася вогнем і після цього їла лише сирі продукти. Замість того, щоб бути просто обережнішою з тим вогнем… — почала я...