39. Марія. "Якась немісцева дівчина"

Мій вихідний припав якраз на день, наступний за від’їздом Артура. Мені було сумно без нього, але я подумала, що візит до матері трохи відволіче мене. Було трохи страшно — раптом вона здогадається про мою вагітність? Але тут же я сказала, що по мені це непомітно. якщо я сама не видам себе дивною поведінкою, то ніхто ні про що не здогадається. Це потім, коли мій живіт почне рости… але до того часу, я сподівалася, ми з Артуром уже всім розповімо про майбутню дитину і одружимось…

Я дорогою до мами зазирнула в крамницю і купила їй щось з їжі. Знала, що в неї мало грошей на смаколики, тож вирішила зробити приємне. 

Та коли, увійшовши до будинку, почула голос пастора, мені захотілося тут же повернутися і втекти. Я й забула про його доручення стежити за Геленою. Не приготувала заздалегідь, що мені говорити, як відповідати на його запитання…

Але тут двері рипнули, мама вийшла в передпокій і побачила мене. 

Втікати було вже пізно, і я привіталася з нею, а тоді і з пастором, який також з’явився на порозі. 

— Радий бачити тебе, Маріє, — він усміхнувся. — Ти якраз вчасно. Розкажи, як просувається твоє завдання?

— Доброго дня… Я пам’ятаю про ваше завдання, панотче, але нічого особливого не побачила… Все було як завжди, — пробурмотіла розгублено. 

— Зовсім нічого? — він підозріло глянув на мене. — З ким зустрічалась Гелена, про що говорила? Можливо, ти не надала значення. Подумай.

— Зі своїми подругами зустрічалась, леді Катріною і леді Діаною…Також з фавориткою короля леді Джованною..

— І про що вони говорили з подругами? І з Джованною? 

— З подругами про вбрання для балу, про те, які там гості будуть… А леді Джованна, як завжди, розповідала про спадкоємця Хеталії, з яким король хоче одружити леді Гелену…

— Для корони це була б перемога, — кивнув пастор. — Якби Хелену одружили з принцем Генріхом. А що вона сама думає про одруження? Вона дуже норовлива… Певно, придумує, як уникнути весілля?

— Так, вона вже добилася відтермінування весілля на рік, — я трохи зраділа, що можу розповісти всім відомі речі, що пастор більше не допитується про що розмовляла Гелена. — Може, думає, що за той час щось зміниться…

— Спостерігай за нею далі, — сказав він. — А що інші родичі? Чула щось від її братів, або від короля? 

— Ну, короля я лише здалеку бачила… А її братів бачила на балу… Нам дозволили подивитися здалеку на бал, — додала тут же, картаючи себе за необачність.  — У  Артура з’явився якийсь новий друг… А так нічого особливого я не бачила і не чула.

— Друг? Який друг? Тут треба більше деталей, — одразу оживився пастор. 

— Його звуть Джеймс. Вірніше, він не новий, а вже був його другом, просто десь мандрував і повернувся днями з подорожі…

— А, Джеймс, — він кивнув. — Це не новий друг, доволі старий навпаки. Але він багато мандрує останнім часом, тому раніше ти його не бачила. 

 — Так, і ще один його друг — це Генрі, він із Хеталії. А ще Артур поїхав у південні провінції, там якесь повстання….

Вирішила, що розповіла вже достатньо інформації, і пастор буде задоволений. 

— Ага, Генрі, — він кивнув. — Цікаво… Щодо повстання, ми про це теж знаємо. Добре, молодець. Але пильніше стеж за Геленою, вона точно може щось викинути. Я це відчуваю.

 — Так, звичайно, буду стежити, — я кивнула.  — Як тільки щось дізнаюся, одразу розповім вам…

— Ти казала, що була на балу, — раптом сказав пастор. — Бачила його. Отже, ти бачила, з ким танцював принц Артур? Бо замком ширяться чутки., що леді Гелена і принц Артур знайшли собі пари там.

Я відчула, як у мене ніби на мить перестало битися серце, а потім закалатало вдвічі швидше. Боялася цього питання і сподівалась, що він його не задасть. Але не обійшлося…

 — З якоюсь немісцевою дівчиною, — сказала я після невеликої паузи. — Вона, здається, кузина його друга Генрі… Але  я не дуже багато про неї знаю. Вони справді танцювали на балу кілька танців, але зараз, схоже, вона повернулася до своєї домівки…

***

Я не затрималася у мами надовго, сказала, що мені потрібно повертатися до замку, бо леді Гелена чекає мене. 

Коли вже була там і підіймалася до покоїв Гелени, побачила, як якийсь чоловік заходить до покоїв Річарда. Поглянувши уважніше, я впізнала Джеймса, друга Артура. Цікаво, що між ними могло бути спільного…