27. Марія. "Вірю, що ти приведеш цю країну до Бога..."

Я була рада, що пастор ні в чому мене не запідозрив. Тому кивнула, уважно дивлячись на нього:

 — Авжеж, кажіть, що я маю зробити, і я постараюся все виконати…

Я думала, що він попросить мене щось передати пастору, який служив у церкві замку, але він сказав зовсім інше:

— Ти маєш докладати нам, про що леді Гелена говорить. Ми маємо знати все. Поспостерігай за нею уважно. З ким вона ходить, з ким спілкується і про що. 

Я була вражена, але постаралась зберегти спокійний вираз обличчя. Перша думка була рішуче відмовитись, але тоді мама може наполягти, щоб я залишила роботу в замку. Подумає, що це Гелена так вплинула на мене, отже мене потрібно віддалити від неї. Я повинна була грати роль благочестивої і смиренної дівчини, яка готова робити все, що їй накаже служитель церкви. 

 — Добре, панотче, — кивнула я. 

Подумала. що буду казати йому, що з Геленою все гаразд, не буду розповідати про ті її розмови з братом і подругами. Бо якщо він дізнається про вільнодумство доньки короля, у Гелени можуть бути проблеми… А я не хотіла заподіяти лиха сестрі свого коханого. 

 — Що саме я маю робити? — запитала, самовіддано дивлячись йому в очі. 

— Ти маєш запам’ятовувати її розмови, особливо зараз нас цікавить її так званий жіночий клуб. Можливо, на ньому обговорюється щось недозволене релігією.

 — Але мене не допускають до нього, — я зітхнула. — Я лише подаю чай і закуски, і пані Гелена каже, що я можу бути вільна…

— Їй же треба підносити чай, солодощі, приходь і слухай, що встигнеш. Пропонуй ще якусь допомогу, постарайся.

— Маріє, ти маєш виконувати все, що каже отче! — тут же додала мати. — Ти думаєш, чому я дозволила тобі піти працювати в замок, в те кодло змій? Тому що ти мене "переконала"? Ні, зовсім ні.

 — Авжеж. я буду все виконувати, — кивнула я. — Дякую вам, панотче, за довіру…

— Тоді в твій вихідний ми будемо зустрічатися у твоєї матері і ти будеш все докладати. Якщо ж інформація буде термінова, йди в церкву при замку, розкажи все прямо верховному отцю.

— Обов’язково, — я кивнула і подумала, що треба сказати Артуру, що за ними всіма можуть стежити такі ж “посланці церкви”, як я. Думаю, не лищше мені дали таке завдання, а й якимось іншим слугам…

— Я ж казала, що Марія у мене розумна і слухняна, — мама розплилася в усмішці, дивлячись на пастора. 

— Так, я бачу, ви правильно виховали її, — кивнув він. — Тоді чекаємо на інформацію… З Богом! 

***

Невдовзі після того як ми пообідали, я сказала мамі, що маю вже збиратися назад, бо шлях неблизький. а я хочу повернутися до замку раніше, ніж стемніє. 

Мама погодилась, а ще сказала, що я маю ідеально виконувати обов’язки помічниці леді Гелени, щоб та мене не замінила на когось іншого.

 — Так, я буду дуже старатися. А ти молися за мене, щоб у мене все вийшло, — сказала я, наперед знаючи, що вона хоче почути від мене. 

— Я щодня молюсь за тебе, щодня, Маріє.Я вірю, що ти приведеш цю країну до Бога.

 — Постараюся наступної неділі знову навідати тебе, —  я обійняла її і вийшла з будинку. 

Вже на вулиці, йдучи в напрямку замку, відчувала, як напруження відступає. Навколо було багато зелені, квітів, щебетали птахи, і я усміхнулася, подумавши, що вже скоро знову побачу Артура. 

Я була дуже щаслива, коли думала про майбутній бал і про те, як зможу прилюдно танцювати з Артуром… Сподіваюся, мама і пастор про це не дізнаються…