25. Марія. В гостях у матері

Коли карета зупинилася біля будинку моєї матері, я тихо сказала:

— Дякую за такий чудовий день…

— І я тобі дякую, це був мій найкращий вихідний, — Артур подався вперед і коротко поцілував мене. — Ти ж сьогодні повернешся в замок? 

 — Так, увечері, — кивнула я. — Завтра вранці знову приступаю до роботи. 

— Тоді сподіваюсь ще побачимось сьогодні, до зустрічі, Маріє, — він обійняв мене і все ж відпустив. 

 — До зустрічі, — я усміхнулась йому і вийшла з карети. 

Відчинивши хвіртку, побачила маму, яка стояла на ганку і дивилася на мене. Мабуть. побачила у вікно карету — подумала я. 

— З яких пір ти розʼїжджаєш на каретах? Навряд чи зарплатня покоївки дозволяє пересуватись таким транспортом. 

 — Кучер їхав у наш бік і погодився мене підвезти, — сказала я спокійно. Добре знала маму, тому наперед продумала відповіді на її запитання. — Я привезла трохи грошей, може. тобі потрібно…

— І що він за це хотів? Він приставав до тебе? — вона насупилась ще більше. 

 — Ні, він уже старий, — сказала я. — Просто добрий чоловік, то й підвіз, бо в мене лише один вихідний, а пішки йти далеченько. Ну назад я вже піду пішки…

— Ну добре, — вона зітхнула. — Розповідай. Що ти там робила в замку, яку роботу тобі довірили?

 — Я працюю покоївкою у доньки короля, міледі Гелени, — сказала я. — Прибираю в неї, стежу, щоб все було гаразд з її одягом… Мені подобається ця робота, господиня дуже добра до мене. 

— Господиня, сподіваюсь, справно молиться зранку і ввечері? — вона підняла брову. 

 — Авжеж, при замку є церква, всі там моляться, — насправді Гелена з її родичами ходили до церкви лише раз на тиждень, але я спеціально не стала цього уточняти.  — А в тебе, мамо, як справи, як твоє здоров’я?

Знала, що про хвороби вона може розповідати довго, і відволічеться від розпитувань про моє життя в замку. Але мама на диво сказала.

— Бог мене цього тижня благословив. Майже нічого не болить, я почуваюсь доволі добре. 

В цю мить ми почули стукіт в двері. 

— Хто б це міг бути? — сказала мама і пішла до дверей, а я за нею. Вона відчинила двері і я побачила нашого пастора.

— Терезо, добрий день! — він поглянув на матір, потім перевів погляд на мене. — О, то Марія теж тут. Доброго дня, Маріє, хай Бог оберігає тебе! Твоя мати сказала, ти тепер працюєш в замку? Цікаво, що саме ти там робиш?

 — Доброго дня, так, сьогодні в мене вихідний, вирішила провідати матінку, — сказала я.  — А в замку я працюю покоївкою у доньки короля. 

— Ого, це висока посада, — здивувався він. — Скажи мені, дитя, донька короля порушує заповіді? Кажуть, вона своєвольна і не віруюча. Церква має знати, якщо так. Сподіваюсь, ти розумієш свою відповідальність перед церквою.

 — Пані Гелена дійсно має досить своєрідний характер, — сказала я. ретельно підбираючи слова. — Але я б не сказала, що вона порушує заповіді. Вся королівська родина відвідує церкву, і пані Гелена теж…

— А чоловіки? До неї не ходять? Вона все ще не заміжня і не має зустрічатись з чоловіками, — сказав пастор. 

Я згадала про Генрі, але мені не хотілося видавати цей секрет Гелени. 

 — Вона в основному спілкується з жінками, — сказала я. — Ну, може. на балу будуть чоловіки, а в неї в покоях  я їх не бачила…

— Ну, на балу її будуть сватати, — кивнув пастор. — Це зрозуміло. Вона має пробувати народити спадкоємців. Це її обовʼязок перед Дівою-матірʼю і державою. Добре, ти мене порадувала. А що можеш сказати про життя інших членів королівської родини? Принців? Короля? Ти з ними пересікаєшся? 

 — Майже ні, — я подумки попросила вибачення у Пресвятої Діви за свою брехню. — Ну, часом бачу їх у коридорі чи на подвір’ї замку, але не спілкуюся. адже я служниця, я їм не цікава…

— Ти їм не цікава, а вони тобі? — він уважно поглянув на мене. — Гріх починається з думок, дитя.

Ці розпитування почали насторожувати мене. Невже він про щось здогадується?

 — Я хочу залишитися на цій роботі, а для цього маю поводитися доброчесно, — сказала я, сподіваючись, що така відповідь задовольнить пастора. 

— Так, ти молодець, Маріє. У мене буде до тебе одне прохання. Дуже важливе… Максимально. Слухай уважно…