24. Артур. Плани на майбутнє

Я почувався поганцем через те, що робив все це. Але я дійсно дуже хотів бути з нею. 

Коли цілував її, коли обіймав, коли торкався, відчував, що вона створена для мене. 

Всі мої плани… Я ж практично ледь не відмовився від них, коли розповів Марії. Я очікував, що вона зупинить мене, що вона сама відмовиться. Я сказав їй прямо все, що думаю про це, що я руйную її життя, але Марія не погодилась з цим. 

Вона хотіла цього майбутнього зі мною. 

І тільки в цю мить я дозволив собі теж хотіти цього. Хоча, коли мої губи торкнулись її шиї, я вже думав ні про яке не про майбутнє.

Аромат її тіла, смак її шкіри, її тихі видихи, все це зводило мене з розуму настільки, що я не міг думати ні про що інше, окрім як про неї.

Я підхопив Марію на руки і поніс до сходів. Будинок був не дуже великий, всього на десять кімнат, моя спальня розташовувалась на другому поверсі.

Я ніс її і цілував, а вона обіймала мене за плечі і відповідала на поцілунки.

Коли я заніс її в спальню і поклав на ліжко, нависаючи над нею, то наші погляди знову зустрілися.

— Ти можеш зупинити мене в будь-яку мить, — сказав я, хоча моє тіло… Бляха, я був такий напружений, що не був впевнений, що якщо почну, то зможу зупинитись. 

 — Ні, не зупиняйся, — прошепотіла вона, дивлячись мені в очі. 

— Я кохаю тебе, Маріє, — видихнув я їй в губи і одразу ж поцілував, а моя долоня ковзнула до зав’язок на її корсеті… 

***

Ми важко дихали, я ніколи ще не відчував подібного з жінкою. Відповідальність, бажання захистити, бути поруч, все це тільки посилилось після нашого першого разу. Я був у Марії першим і це було прекрасно. Я хотів бути її першим і єдиним. І хотів щоб вона з цього моменту була моєю єдиною. 

— Все в порядку? — я торкнувся губами її чола, продовжуючи обіймати її. — Як ти почуваєшся? 

 — Почуваюся найщасливішою, — прошепотіла вона, усміхаючись мені.  — Я так тебе кохаю…

— Нічого не болить? Я намагався бути доволі стриманим, але… — я ступрбовано поглянув на неї. — Давай я віднесу тебе в ванну. 

 — Хочу прийняти ванну з тобою, — усміхнулась Марія. 

— Тоді зараз цим займемось. Правда, слуг я всіх відіслав, щоб нас не розкрили, але вони мали все підготувати, щоб я швидко зробив гарячу воду…

*** 

Ми провели весь вечір і ніч там, в моєму маєтку. Але зранку треба було їхати, не можна було надто довго затримуватись. Марія мала провести день з матірʼю, і мене теж не мали почати розшукувати замком.

Тому коли ми швидко перекусили, то знову вдягнулися для маскування і пішли на місце зустрічі з кучером.

— Я все влаштую щодо балу, — сказав я. — Одяг, макіяж, маска… Але треба ще тренуватись танцювати, щоб тебе не розкрили. Тож маємо тренуватись. 

 — У твоїх покоях? — запитала вона. 

— Ні, нас вже там декілька разів мало не побачили,  — я похитав головою. — краще змінити місце, Я обдумаю, де краще це робити і коли. І звʼяжусь з тобою, добре?

— Так, я буду дуже рада, — вона кивнула. — Мені хочеться, щоб на балу тобі не було соромно за мене…

— Мені не буде соромно, — я чмокнув її в щоку. — Головне, що ти будеш поруч. Саме ти, а не хтось інший. Але так, нам треба, щоб інші не запідозрили нічого і бачили в тобі багату спадкоємицю і кандидатку в наречені.

 — Я буду дуже старатися, стежити за твоєю сестрою і її подругами і дивитися, як вони поводяться, щоб наслідувати їх…

— До балу ще є час. Все буде добре, ми встигнемо підготуватись, — сказав я впевнено.

Але навіть не підозрював, що станеться далі…