19. Марія. Новина про бал

Дочекавшись, коли Гелена зі своїми подругами поїхали кататися верхи, і в мене з’явився вільний час, я поспішила до покоїв Артура. Обережно, озирнувшись, чи навколо нікого немає, постукала в двері. 

Він відчинив двері майже одразу і впустив мене всередину. А щойно двері за мною зачинились, він поцілував мене. 

— Привіт… 

— Я з гарною новиною, — радісно сказала я, коли наші губи розімкнулись. — Твоя сестра погодилася дати мені вихідний!  Ми  зможемо провести цілий день разом!

— Це добре, — усміхнувся Артур. — Треба придумати і собі привід зникнути з замку. Коли вона дає тобі вихідний? 

 — Каже, що я можу навідати маму в неділю, — я відчула, що червонію. — Ну, це я їй назвала таку причину вихідного.  Наче мама скучила за мною і хоче мене бачити…

— Добре, — Артур чмокнув мене в щоку. — Значить, ми можемо зникнути ще в суботу ввечері, коли ти підеш з покоїв сестри. 

— Ага, — я усміхнулась. — Вже з нетерпінням чекаю вечора суботи! 

— Я теж, — він погладив мене по щоці. — Дуже хочу провести час тільки з тобою, і щоб нас ніхто не відволікав.

— Бачу, у Гелени до твого друга виникла неабияка приязнь, — сказала я.  — Можливо, вона навіть закохалась у нього…

— Дай Бог, там все складеться, — кивнув Артур. — Це буде дуже добре. 

 — Але чи дозволить ваш батько їй вийти за нього заміж? Він же не з королівського роду… Не хочу, щоб Гелена страждала, вона добра до мене…

— Я тобі вже казав, щодо Генрі… Є одна таємниця, але я не можу тобі її розкрити. Не тому що не хочу, а тому що він мій друг. 

 — Розумію, — кивнула я. Подумала, що може Генрі все ж із якоїсь достатньо знатної родини, тож король може і схвалити цей шлюб. Аби лише спадкоємець Хеталії, який її сватав, не пішов за це на нашу країну війною…

 — Мабуть, мені треба повертатися, — я поглянула на старовинний годинник на стіні. — Гелена незабаром повернеться з прогулянки, треба допомогти їй перевдягнутися до вечері. 

— Так, — він зітхнув. — З нетерпінням чекаю нашої наступної зустрічі і нашого вихідного, — Артур погладив мене по щоці і знову поцілував.

***

Я повернулася до покоїв Гелени якраз вчасно — вона повернулася з прогулянки буквально через кілька хвилин після того, як я взяла праску і почала прасувати її сукню, вдаючи, що займаюся цим уже давно. 

Вона була не сама, з нею увійшла леді Джованна, фаворитка короля. Це була молода темноволоса жінка з виразними карими очима і стрункою фігурою. Вона дуже хотіла стати новою королевою, але король щось не поспішав одружуватися з нею. Тож, певно, вона вирішила діяти через Гелену, подружитися з нею і з її допомогою все таки зійти на трон. 

 — Гелено, люба, — якраз говорила вона, коли обоє жінок увійшли до покоїв, не звертаючи на мене особливої уваги. — Це буде найбільший бал в історії королівства, ти маєш належно підготуватися до нього! Я пришлю до тебе свою кравчиню, хочеш?

— Батько знову хоче мене зісватати з кимось? — Гелена насупилась. 

 — Думаю, цього разу тобі не варто хвилюватися, він перекключив свою увагу на твоїх братів, — її співрозмовниця почала обмахуватися віялом, ніби їй було дуже спекотно. — Ми з ним вирішили зібрати усіх знатних дівчат королівства, щоб Артур і Річард могли обрати собі пару! А тобі ж дали рік для відпочинку, так що просто насолоджуйся танцями і симпатичними кавалерами, — Джованна підморгнула їй. 

— І правда, дали, — вона видихнула з полегшенням. — Ну, хай батько сватає братів, я не проти. Річарду точно шлюб піде на користь, він загулявся. 

Коли я почула слова леді Джованни про те, що Артур має обрати собі пару, моя рука здригнулася, і я обпекла праскою палець, так, що аж мимоволі зойкнула…

 — Що трапилося? — Джованна озирнулась, побачила мене і поморщилась. — Які ці служниці незграбні! Обпеклася, чи що? Чого кричиш?

 — Так, пані, вибачте, — проговорила я, відчуваючи, як на очі навертаються сльози.

 — То піди потримай руку в холодній воді, а тоді повертайся, допоможеш своїй господині перевдягнутися, — наказала Джованна і жестом випровадила мене з кімнати, так що я не чула, про що вони розмовляли далі…