8. Артур. "Я даю їй рік"

Перед відʼїздом до сусідів я мав зайти до батька, він хотів про щось зі мною поговорити.

Я подумав, що це може бути щось робоче. Зазвичай батько звав мене до себе в кабінет говорити про справи королівства.

Коли я зайшов всередину, він сидів за столом і махнув рукою, щоб я підійшов ближче.

— Сідай, є розмова. 

Я підійшов і сів навпроти нього. Він нарешті відірвався від свого записника і поглянув на мене. 

— Ти з Геленою завжди був у хороших стосунках, на відміну від твого брата… Після смерті матері вона віддалилася від мене, і, здається, почала робити все мені на зло… От і цього разу вона не захотіла навіть вислухати мене, стала говорити, що взагалі не збирається заміж. Але такого не буває, жінки завжди повинні мати сім’ю, особливо ж жінки нашого роду, вони мають продовжувати династію! Ти часом не знаєш, може, вона в когось закохана, і це просто її примхи, а не життєва позиція? Якщо вона так не хоче за цього принца, то підшукаємо їй когось іншого… Хоча все ж це була б найкраща партія для твоєї сестри… Він і за віком їй підходить, не якийсь старий дідуган…

— Гелена дуже волелюбна, — я зітхнув. Певно, наші з сестрою хороші стосунки в основному базувались на тому, що Гелена була дуже схожою на матір, якою я її памʼятаю. У нас з сестрою були різні погляди багато на що, але в принципових речах насправді наші позиції були схожі. Я не бажав їй, чи наприклад Марії, обмежень через їхню стать. Але я не міг говорити про це з батьком. Може, коли я приїду до наших сусідів і зустріну свого приятеля Віктора, зможу поговорити про це. 

 — Ти маєш їй роз’яснити, що для жінок є лише два шляхи — або вийти заміж, або піти в монастир. Думаю, вона не хоче останнього, — насупився батько. — Ти правий, Артуре, вона надто волелюбна. Я можу їй дозволити самій обрати собі чоловіка, звичайно, серед тих, хто рівний нам за статусом. Але всіх цих дурниць про те, що вона не вийде заміж ніколи я чути не бажаю. Так їй і передай! 

— Їй тільки виповнилось двадцять, дай їй трохи часу, — врешті-решт, зараз це було єдиним, що я міг сказати. 

 — Я даю їй рік! До того дня, коли їй виповниться двадцять один, Гелена вже має бути заручена, — суворо глянув на мене батько.  — Як мені пояснити сусіду-королю, що його сватівство відхилили? Він ще на нас війною піде через це,  я знаю його дурну вдачу! 

— Не піде, якщо я підпишу той договір з Хеталією, — я похитав головою. — Не дарма я їду туди, — подумки я ще додав: "Добре, що хоч половину шляху можна буде подолати на якій-не-якій техніці. Насправді я навіть трохи заздрив нашим попередникам, які бачили цивілізацію в її розквіті. Нам же лишились тільки її уламки… "

 — Добре, я сподіваюся, ти все залагодиш, і заради того, щоб продовжувати користуватися нашими корисними копалинами, сусід не буде дуже злитися. Скажеш йому, що в Гелени слабке здоров’я, і лікарі сказали, що їй ще потрібно рік чи два, щоб відновити його. а вже потім створювати сім’ю і народжувати. То це буде ніби й відмова, але вона не принизить нареченого…

— Так, думаю, такий варіант дійсно найкращий, батьку, — я кивнув. 

Ми ще перекинулись парою слів, а потім я пішов до Гелени. 

Сестра впустила мене в покої швидко і самотужки.

— Що, невже знову звільнила свою помічницю? — здивувався я. — Що було не так з цією? 

 — Вона шпигувала за мною, слухала всі мої розмови і переказувала батьку, — похмуро сказала сестра. 

— Він дуже хоче одружити тебе, — я зітхнув. — Щойно і мене намагався впевнити, щоб я тебе переконав. Але на диво, я зміг його переконати в іншому. Сказав, що цього разу точно підпишу той договір з Хеталією. І тоді ми скажемо, що в тебе слабке здоровʼя, що ти зараз не зможеш народити. Це єдиний спосіб, щоб той спадкоємець сам не хотів тебе в дружини, бо він не матиме законних дітей, якщо ти не народиш.

 — Сподіваюся, той Генріх відчепиться від мене, — кивнула сестра. — Йому все одно з ким одружуватися, знайдуть йому іншу високорідну дружину, щоб виступала в ролі інкубатора для королівських нащадків! 

— Ми з батьком домовились, що ти маєш одружитись за рік, — продовжив я. 

Сестра насупилась, точнісінько так, як батько перед тим. 

 — Я думала, батько залишить мене у спокої, — пробурмотіла вона. 

— Ти розумна і маєш знати, що він не відчепиться. Але у тебе є цілий рік, щоб розіграти це по-своєму. Він не проти, щоб ти обрала чоловіка сама, з когось рівного нам за статусом. Думаю, це найкращий варіант для всіх. Закохайся в якогось спадкоємця, чому ні? Буде добре, якщо ти сама його обереш. 

 — Якби ж я зустріла когось такого, як ти, братику, — з якимось сумом промовила Гелена…