=44=

Моє серце дико калатало. Кілька секунд - і двері відчинилися. Важкі кроки пролунали зовсім близько. З'явилася масивна темна постать.

Варвар? Хтось інший?

Думати було ніколи. І я просто діяла. Зібрала всю силу, щоб врізати сталевою вазою по великій фігурі попереду.

До голови дотягнутися не вийшло. Чоловік був занадто високий. Але по спині стукнула сильно.

Почувся незадоволений рик.

Я вирішила не гаяти часу. Врізала знову. Збиралася і втретє стукнути. Але на нервах мене всю трясло. Не встигла.

А чоловік уже зорієнтувався.

Різко обернувся. Висмикнув вазу з моїх рук із такою легкістю, ніби я її ледь торкалася, а не трималася за неї щосили.

- Ти що твориш? - прогарчав незнайомець.

А це був саме незнайомець.

Бачила його вперше. Хоча зустрівшись із ним віч-на-віч, я все мимоволі застигла. Аж надто сильно він був схожий на...

Варвара.

Чи від страху мені здається?

- Ні, я знаю, що Рустам із придурком, але щоб він так свою бабу розпустив, це вже зовсім край, - похмуро процідив незнайомець.

І вискалився, розтираю шию долонею.

Ось здається, по шиї я якраз його приклала вазою. Дотягнулася. І мабуть, досить сильно зачепила.

Він поморщився, дивлячись на мене.

- Дика ти, дивлюся, - хмикнув. - Рустам, судячи з усього, зовсім хватку розгубив, якщо ти в нього в домі твориш. Бабу треба міцно тримати. У їжакових рукавицях. А то он чого. Дичина починається.

- Знаєте, я не «баба».

- Так? - простягнув зі знущанням. - А хто тоді? Мужик? Щось не особливо схожа. Не тягнеш на мужика.

- І я... не з Рустамом.

Вимовити це ім'я виявилося важко.

Я настільки звикла називати Варвара «Варваром», що ім'я «Рустам» здавалося чужорідним, таким, що не відноситься до нього.

- А з ким тоді? Що ти забула в його квартирі? - примружився незнайомець, уважно спостерігаючи за моєю реакцією.

- Так вийшло, - невизначено знизала плечима. - Це випадковість.

- І залетіла ти від мого брата теж випадково? - недобро усміхнувся цей тип.

Брата?

- Ви брат Варвара? - вирвалося в мене запитання.

- Так, будемо знайомі, - кивнув і повів головою то в один бік, то в інший, продовжив розминати шию далі. - Міцно ж ти мене приклала. Удар непогано поставлений.

- Вибачте, я... не знала, хто прийшов. Варвар би не став дзвонити у двері. Він би просто зайшов. А ви...

- Ну так, вирішив тебе не лякати візитом. Не бентежити. Хіба мало в якому вигляді ти тут розсікаєш.

- Не зрозуміла, - пробурмотіла.

- Ну може ти гола тут мотаєшся. Що я, свого брата не знаю? Тут усього можна чекати.

- Та ні, з чого б мені...

- Коротше, огреб я за свою доброту, - обірвав він. - Гаразд, давай, збирай свої шмотки. Поїдеш зі мною.

Застигла в нерішучості.

Їхати... з ним?

- Варвар... - почала було і тут же вирішила виправитися. - Рустам нічого про вас не говорив.

- Ну ще б пак.

- Я не можу з вами поїхати.

- А я тобі хіба варіанти пропонував? Можеш ти чи не можеш мені якось наплювати. Або збирайся. По-хорошому. Або так тебе звідси витягну. Але ти за будь-якого розкладу зі мною їдеш.

- Ні, ні, - похитала головою, відійшла на кілька кроків назад. - Звідки я можу знати, що вам можна довіряти? Що ви взагалі... справді брат Рустама?

- Де він тебе знайшов, - осудливо похитав головою.

- Що?

- Проблемна ти, - заявив, похмурівши. - Нетямуща. Уже з ходу дратувати мене починаєш. Але тільки вибору в тебе немає. Ніякого. Зробиш, як я сказав.

...

ПОДАРУНКИ-ПРОМО ДЛЯ ВАС:) ПРОСТО ТАК!

Після зради. Повернути дружину

QOXx4wwb

M3vJdQOI

Роздягайся! Ти моя наречена...

2F7fqLBE