=36=

- Ой, як ніяково, - пробурмотіла жінка.

Тон у неї був такий ніби вона вибачалася, але в ньому відчувалася явна награність, яку мати Варвара навіть не намагалася хоч якось приховати.

- Не знала, що в тебе в домі прислуга, - додала вона і знову пройшлася по мені зневажливим поглядом від маківки до п'ят.

Прислуга...

Напевно, на її думку, це мало б прозвучати для мене образливо. Однак я відчула зовсім інші емоції.

Сожаління. Смуток.

Хотілося б мені й справді бути для Варвара прислугою. У всякому разі, тоді ми б не були пов'язані дитиною. І головне - я б у будь-який момент мала повне право звільнитися.

А так, мені про такий варіант залишалося лише мріяти.

- Просто ти ж не буваєш удома, коли там прибирають, - продовжила мати Варвара, повернувшись до нього. - Ти ж не терпиш сторонніх поруч.

- Це не прислуга.

Цікаве в нього звернення на мою адресу.

«Це».

- Не прислуга? - вона запитально підняла свої ідеально оформлені брови. - А хто тоді?

- Ця жінка живе зі мною.

Різкий тон Варвара чітко давав зрозуміти, що він більше не вдаватиметься в жодні пояснення. І хоч його матір така відповідь вочевидь не потішила й не задовольнила, вона лише відкрила та прикрила рота.

Пауза тривала недовго.

- Невже ти нарешті викинув цю... Мадіну?

Я не підозрювала, що звичайне людське ім'я можна вимовити з таким виразом, ніби це найбрудніша лайка. Але мати Варвара з цим завданням чудово впоралася.

Ну треба ж. Дивно, що вона не знайшла спільної мови з Мадіною. Судячи з першого враження, у них дуже багато спільного.

- Ні, - була коротка відповідь Варвара.

Теж чудово.

Значить, він досі залишається разом із тією божевільною жінкою, яка планувала мене холоднокровно вбити.

Дуже «мило».

- Ти що, вирішив тут цілий гарем зібрати?

- Моє особисте життя не має тебе хвилювати, - холодно відповів Варвар.

- Тобі давно пора стати розсудливим. Знайти хорошу дружину. Порядну дівчину з пристойної і шанованої сім'ї.

- Не бачу сенсу.

- Ну ще б пак! Якщо й надалі спілкуватимешся з такими... - вона сплеснула руками, імовірно, не в силах підібрати відповідне визначення.

Знову окинула мене виразним поглядом.

- Що ця, що та твоя Мадіна. Різниці в них немає. Їм тільки твої гроші потрібні, синку. Ти ж розумієш.

- Розумію, - усміхнувся Варвар. - Тому одружуватися не збираюся.

- Які страшні слова! - вигукнула вона. - Ти ж не можеш залишити нас із батьком без онуків? Без спадкоємців?

Погляд чоловіка вперся в мене. Ніби нагадував, що треба тримати рота на замку.

Це було зайвим.

Я не збиралася нічого говорити.

А що тут можна сказати? Ця жінка явно не стане мені допомагати, якщо як на духу випалю всю правду. До того ж, вистачило «допомоги» від Мадіни. Вдруге ризикувати не збиралася.

- У мене є прекрасна наречена для тебе. Батько вже розмовляв з її родиною. Якщо ти...

- Якщо я вирішу одружитися, то сам виберу на кому, - обірвав Варвар. - Це все, про що ти збиралася поговорити?

- Ні, це мій вічний біль. Ти ж знаєш, - зітхнула. - Є ще дещо. Дуже важливе. Але при цій твоїй...

Вона скривилася.

- Я нічого розповідати не стану. І взагалі, нехай вийде з кімнати. Сину, ти мене зовсім не поважаєш, якщо сам її звідси досі не вигнав.