=28=

- Що це за прогулянки такі, якщо не можна виходити з квартири? - запитала зі здивуванням.

Спробувала скинути його долоню зі свого плеча, але Варвар тримав дуже міцно. Так просто від нього не звільнитися. Не дозволить.

- Не зрозуміла...

- Зараз зрозумієш, - похмуро пообіцяв він. - Покажу тобі.

Потягнув мене за собою вглиб квартири.

Так, ось це точно його квартира. Відчувалося відразу, хто тут господар. Приміщення справляло дуже важке і похмуре враження.

Темні тони всюди. Аскетичний стиль в інтер'єрі. Обстановка не передбачала, ніби тут може проживати дівчина або, припустимо, сімейна пара. Явно барліг холостяка. Ідеальна квартира для одинака. Особливо такого як Варвар.

- Ось, - сказав він і відсмикнув важку штору вбік. - Можеш просто зараз своєю прогулянкою насолоджуватися.

Відчинив скляні двері й жестом запросив мене зробити крок уперед. На залитий сонцем балкон.

А втім, звичайним балконом це назвати не можна.

Тераса? Хоча теж навряд чи. Швидше вже тут окрема квартира з приголомшливим краєвидом. І в перші секунди мені здалося, що балкон нічим не обгороджений. Але потім, придивившись, стало зрозуміло, що перегородки скляні. Вичищені до блиску, ось і створюється враження, ніби їх немає.

Ну добре. Раз тут у нього все так "зручно" влаштовано, то це теж можна використати з користю. Наприклад, написати послання про допомогу на склі. Або просто кликати так - розмахувати руками, подавати знаки. Ну хто-небудь мене та побачить. Он скільки внизу різних лавочок, а ще дитячий майданчик. Там точно грають матусі з дітьми. Значить, хтось може одного разу подивитися наверх і побачити мене.

- Забудь про ці дурниці, - жорстко вимовив Варвар.

- Що, пробач?

- Навіть не намагайся комусь передати послання. Скло тут таке, що це нам усе на вулиці видно, а з іншого боку - дзеркальна поверхня. Тебе ніхто не побачить. Як і твої послання щодо допомоги, якщо ти раптом надряпаєш тут що-небудь.

- Та я й не збиралася! - випалила в серцях, відчуваючи роздратування від того, що мене так легко спіймали на "гарячому". - З чого ти взяв?

- Попереджаю, - хмикнув Варвар, даючи зрозуміти, що для нього не складає жодних труднощів прорахувати мої плани і розкрити всі задуми наперед. - Не терплю, коли псують мою власність.

- Зрозуміла.

- Ти не втечеш звідси. Навіть якщо відчиниш вікно і почнеш кричати. Зрозуміла?

Кивнула.

А це теж гарна ідея. Треба б ризикнути. Відкрити вікно і...

- Якщо зробиш це, то я просто поясню всім, що в моєї нареченої пологова депресія.

- Чого? Ніяка я тобі не наречена.

- Це радує.

- І пологвої депресії не буває. Тільки післяпологова!

Сказала і засумнівалася. Звідки я знаю? Зараз мій психічний стан не в найкращій своїй формі. Але щоб депресія...

- А тут вже зовстм наплювати, - незворушно підсумував Варвар. - У мене стільки грошей, що запитання ніхто ставити не наважиться. Як я сказав, так і буде. Якщо ти продовжиш створювати мені проблеми, то...

- Що? - кинула з викликом, уже просто не витримувала того тиску, який він на мене зараз чинив. - Що ти зробиш вагітній жінці?

- Нічого, - холодно відповів Варвар, але виглядом чітко показував, як сильно пошкодую про будь-яку свою непокору.

- Ясно, - сухо сказала я.

- Думай, що робиш, - усміхнувся він. - Добре думай. Інакше... Закінчиться моє гарне ставлення до тебе.

- Ах, так це значить, зараз у тебе гарне ставлення?

Змахнула руками, обвела весь простір навколо.

- Ось таке гарне, так?

- Повір, погане ти пізнати не захочеш.