=26=

- Навіть не думай звалити, - жорстко вимовив Варвар.

Мовчки знизала плечима.

Не думай.

Ну звісно.

А що мені робити тоді? Спокійно чекати, поки його коханка, в котрої зовсім вже дах “поїхав”, зі мною розправиться?

Дуже спокуслива перспектива. Прямо навіть не знаю, як тут встояти.

- Будеш під моїм наглядом, - холодно продовжив Варвар. - І раджу просто зараз подумати про наслідки.

- Що? - буркнула. - Про які ще наслідки?

- Твоє життя може скластися дуже по-різному.

- Ти зараз про що?

- Щойно дитина зможе обходиться без тебе, ми розлучимося. Син залишиться зі мною, а ось ти, - Варвар зробив багатозначну паузу і подивився в мої очі так виразно, що захотілося провалитися під землю. - Твоя доля може скластися дуже по-різному, Надю.

- Наприклад? - ледь видихнула. - Ти... мені погрожуєш?

Перше, що він зробить, - забере мою дитину.

Варвар навіть не вважає за потрібне маскувати свої найближчі плани. І в якомусь сенсі це добре, але...

- Це ж моя дитина, - сказала тихо. - Ти не можеш її забрати.

- Моя дитина, - похмуро заявив Варвар. - Це ти хотіла сказати?

Він вичікувально підняв брову. А мені до божевілля сильно захотілося роздряпати нігтями його цинічне обличчя.

Щоб назавжди запам'ятав!

- Моя дитина, - повторила твердо. - Знаєш, я теж беру в усьому певну участь, якщо ти не помітив.

Мимоволі накрила живіт долонями в несвідомому жесті.

- Похвально. Справжній захват - бачити як ти захищаєш свої прибуткові інвестиції.

- Що? - сторопіла.

- Гроші, - хмикнув Варвар.

- Та подавися ти вже своїми грошима! Мені від тебе жодної копійки не треба! Таким як ти навіть пояснювати щось марно! Не чуєш. Не віриш. Тільки про себе думаєш!

Він криво усміхнувся. Відвернувся, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

А я буквально задихнулася від гніву.

Та як же до цього мерзотника достукатися? У нього взагалі серце є? Він хоч іноді сам себе з боку чує?

Цинічний виродок.

Ну нічого. Так просто не здамся. Не дочекається! Не буде йому легкої перемоги. Знайду спосіб втекти. І без різниці, де він мене запре.