=21=

Але хіба щастя в грошах?

Та ось хоч цього Варвара взяти. Грошей у нього повним-повнісінько. А на щасливу людину він навряд чи схожий. Його божевільна коханка теж не краща. Живе в достатку, отримує все, що бажає. Але готова піти на вбивство.

- Ми повинні монетизувати твою дитину, - заявила Оля. - Тільки уяви, скільки грошей ми зможемо отримати з цього твого Дикуна...

- Варвар, його прізвисько Варвар.

- Немає значення, - відмахнулася сестра й почала підраховувати ймовірний зиск, детально описуючи, що можна придбати на неіснуючі мільйони й куди в нас вийде поїхати у відпустку.

- Оль, йому діти не потрібні. З його-то способом життя. І від мене. Якщо зізнаюся йому щодо дитини, то впевнена, він мене відразу на аборт відправить.

Сестра одразу занепала духом.

- Ну тоді й тобі дитина від нього не потрібна. Навіщо життя ламати? Ти й без дитини мужика знайти не могла, а коли народиш, то навіть сопляки на кшталт Стасіка в різні боки розбіжаться.

- Я не збираюся вбивати свою дитину, - твердо сказала я.

- Ти з глузду з'їхала? Яка ж це "твоя" дитина? - обурилася сестра. - Тебе накачали незрозуміло чим, підклали під цього мужика. Бандит. Поруч із ним перебувати небезпечно. И...

- Кілька секунд тому ти була від нього в захваті й розхвалювала.

- Ну так багато чого змінилося, - знизала плечима Оля. - Тепер думаю інакше. Ця дитина просто випадковість. Що швидше ти її позбудешся, то краще стане для всіх.

- Досить, будь ласка, я більше не можу це обговорювати.

- А не треба нічого обговорювати. Я тебе до свого лікаря запишу. Сходиш, поговориш, нехай тобі докладніше розкажуть про процедуру.

- Про яку ще процедуру?

- Про аборт, Надю! Чи ти справді збираєшся одна дитину ростити? Ти хоч уявляєш, скільки грошей на це потрібно?

- Олю, у мене голова болить.

- Бачиш, ти ще й вагітність важко переносиш.

- Вибач, але мені потрібно в душ, - не витримала і піднялася. - Давай потім усе обговоримо. Пізніше.

Сестра не стала сперечатися, і я поспішила скоріше сховатися за дверима ванної кімнати.

- Купайся! - долетіло до мене. - Поки одяг тобі приготую.

Скроні пульсували від болю. День видався важким. Чого варте було те, як мене намагалися вбити. Мороз пробігав по шкірі, коли я уявляла, чим усе могло закінчитися.

Під гарячими струменями води я трохи розслабилася і заспокоїлася.

Звісно, якоюсь мірою Оля має рацію. Ростити дитину одній мені буде важко. Грошей мало. Роботу я так і не змогла знайти, а за нинішніх умов це стане ще важче, адже за мною полює Варвар і ця його божевільна коханка.

Втома навалилася на мене. Сильно хотілося спати.

Потрібно трохи відпочити, потім буду вирішувати.

- Надь, я ж тобі добра бажаю, - почала сестра, щойно я вийшла з ванної кімнати. - Знаєш, наскільки погано може позначитися на дитині те, що вона була зачата під дією заборонених речовин? Це гірше, ніж якби ти просто напилася і...

- Я не п'ю.

- Знаю, але...

- Олю, ти навіть не розумієш, що саме мені тоді підмішали. Можливо, ті речовини не такі вже й шкідливі.

- Але ти відключилася!

- Не так щоб повністю, - обняла себе руками, намагаючись прогнати спогади, які затопили свідомість. - Багато що пам'ятаю.

- Надю, ти про майбутнє подумай. А якщо дитина хвора? Навіщо тобі настільки важка ноша?

- З дитиною все гаразд. Лікар нічого не говорив.

- Ти не можеш знати. Тобі робили УЗД? Аналізи якісь брали?

- Досить, Олю! - зірвалася я. - Ще хоч одне слово на цю тему - і я просто втечу звідси. Більше не хочу це обговорювати.

- Гаразд, ну чого ти, - знітилася Оля. - Тримай одяг, піди приляж, відпочинь...

- Дякую.

Я думала, що заснути попри втому не зможу. Але провалилася в темряву, щойно моя голова торкнулася подушки.

Такий дивний сон.

Гарячі долоні рухаються по моїх плечах, по грудях, опускаються дедалі нижче, проходячись животом. Ніби тоді. У ту прокляту ніч, яка ніколи не зітреться з пам'яті.

І все ж ні, тепер усе відчувалося інакше.

Приємних почуттів і близько не було. І навіть відчуття долонь на моєму тілі начебто змінилося. Метушливі пальці, злодійкуваті рухи.

Раптом накотило усвідомлення, що це зовсім не сон.

Хтось чіпав мене. Нахабно обмацував ніби товар на ринку. І поки що було ясно лише одне - це точно не Варвар. Його величезні долоні я б упізнала моментально, а тут...

Розплющила очі й обімліла.

Такого "сюрпризу" від долі точно не очікувала.

...

Шановні читачі, вибачте за таку затримку знову, повертаюся до регулярних оновлень. Нажаль, я думала, що одужала, а насправді виявилося, що ні. Але зараз вже сподіваюся подолала той вірус нарешті. Дякую вам за очікування