=13=

Яскравий сполох прорізав мій розум. На частку секунди. Але одразу зник.

А далі почалося те, що я не могла назвати інакше. Тільки…

Чисте божевілля.

Мій одяг полетів на підлогу. Сукня розійшлася по швах під натиском сильних пальців. Туфлі зісковзнули з ніг та полетіли кудись на підлогу, бо незнайомець різко підхопив мене на руки та поніс на величезне ліжко.

Здається, слабка спроба протестувати була. Але я навіть не впевнена, що зуміла розліпити губи і пробурмотіти "ні" вголос.

Свідомість повністю заволокла густа пелена.

Я нічого не розуміла.

Чоловік впився в мій рот своїми гарячими губами, і я втратила можливість дихати. Груди знову обпекло. Тремтіння пробігло по тілу.

Ніхто й ніколи не цілував мене. Так жадібно, так ненаситно. Поцілунки взагалі не здавалися мені чимось приємним. Чужа слина в роті, всі ці незрозумілі рухи язиком.

Але тут... тут я сама не могла насититися. Хотілося пити й пити. Ще. Більше. І не тільки поцілунків хотілося. Дотиків. Відчуттів, які оголювали емоції.

Вихор почуттів захопив та поніс. Ураган знищив усі бар'єри та перепони на своєму шляху.

Густа напівтемрява затопила розум.

Те, що відбувається, сприймалося яскраво. Гостро. Але водночас немов звідкись зі сторони. Ніби не я була на тому ліжку, не я обвивала руками м'язисті чоловічі плечі, не я вигиналася і розколювалася на частини.

Це інша дівчина. Дуже схожа на мене. Але все ж не я.

І навіть соромно на таке дивитися. Соромно спостерігати. Однак відвернутися та піти звідси не виходить, немов невидима сила тримає.

Те, що відбувалося далі, я ніяк не контролювала. Просто була там. Віддавалася моменту, пориву, бурхливій течії.

Надсадні стогони. Схлипи. Скрики.

Усе змішалося.

Перед очима миготіли сплетені воєдино тіні. У дзеркалі на стелі відбивалися такі картини, від яких у мене щоки палали.

Обірвалося все настільки ж різко, як і почалося. Немов щось у голові клацнуло, і я відключилася.

Пробудження виявилося болючим.

Жахливий головний біль роздирав потилицю на частини. Скроні гуділи, наливаючись свинцевою вагою. У роті моторошно пересохло.

Я не розуміла, де перебуваю і що відбувається. Спробувала піднятися, але нічого не вийшло.

Душно. Спекотно. Знову.

Та що ж це...

Розплющила очі й ледь зуміла сфокусувати погляд на величезній волохатій чоловічій руці, яка владно стискала мої груди.

Мій рот відкрися від шоку.

Погляд ковзнув нижче.

Міцне чоловіче стегно жорстко фіксувало мене поруч.

Усвідомлення накрило жахливим холодом. Картинки минулої ночі хлинули в мою досі затьмарену свідомість немов бурхливий потік. Один кадр змінювався іншим, і від цього ставало гірше з кожною новою секундою.

Пекучий сором розлився всередині.

Не знаю, як мені вдалося вибратися з-під незнайомця. Діяла я дуже обережно, намагалася його не розбудити. Вислизнула та з жахом подивилася на рештки, які залишилися від розкішної сукні.

Який кошмар...

Мені довірили важливе завдання. Передати документи. А я взяла і переспала з бізнес-партнером мого боса. З абсолютно незнайомою мені людиною.

Встала з ліжка і завмерла. Перед ліжком валялися не тільки жалюгідні залишки мого одягу, а й використані вночі “засоби захисту”.

Щоки обпекло від такої картини.

Хоча це добре, що ми хоча б предохранялися, адже минулої ночі я нічого не розуміла.

А ось для незнайомця такі "випадкові" розваги напевно норма.

Знову глянула на нього. Досі не могла зрозуміти, що на мене найшло. Навіть уві сні цей похмурий чоловік здавався загрозливим. Такі як він ніколи мені не подобалися.

Його тіло ніби з металу. Потужне. Лякаюче. При одному погляді на нього всередині болісно саднило.

Втратити цноту з незнайомцем.

Таке в страшному сні не присниться.

Чоловік раптом перевернувся на спину, розлігся на весь зріст. А я квапливо відвернулася.

Усе. Потрібно збиратися. А то ще прокинеться і... вести з ним розмову мені зовсім не хотілося. Тягнуло провалитися крізь землю.

На щастя, у мене був мій власний одяг у сумці. Тож я квапливо зібралася і вислизнула з номера.

Здавалося, всі навколо дивляться на мене. Розуміють, чим я займалася вночі. Надто вже красномовний в мене зараз вигляд.

Губи розпухлі від поцілунків. Розпатлане волосся.

Потрібно повернути гроші тому блондину. Напевно, я зможу згадати адресу...

Але на цьому мої пригоди не закінчилися.

Я вийшла з готелю, збиралася зловити таксі. У цей самий момент на мене налетів якийсь чоловік, штовхнув плечем так, що я ледь не впала від сили удару.

Скрикнула від несподіванки. Лише через кілька секунд усвідомила, що моєї сумочки немає.

Повернулася - чоловік встиг розчинитися в натовпі.

- Ні, ні, - забормотіла, відчуваючи, як сльози полилися по щоках.

Мене пограбували. Просто біля дорогого готелю. Вкрали сумочку. Але ж там був конверт із грошима, які треба повернути. І особисті речі. Стільки всього...

Я обняла себе руками і побрела додому пішки.

Ще не знала, чим обернеться "випадкова" ніч. І скільки всього принесе мені в найближчому майбутньому.