=6=

Варвар привіз мене у свій приватний будинок. Хоча на звичайний будинок це було схоже слабо. Швидше - справжній особняк.

Височенний паркан одразу відрізав будь-які надії звідси втекти. Ворота відчинялися лише за схваленням охорони.

Тут просто так не піти.

А навколо схожі будинки. Величезні, обнесені масивною огорожею. І всюди камери, охоронці.

Виглядало все дуже красиво і доглянуто. Ідеальний зелений газон. Розлогі крони дерев. Яскраві квіти й ефектні чагарники.

Вдалині виднілися кілька дерев'яних альтанок, оповитих виноградною лозою. Так само там маячили менші споруди.

Можливо, в іншій ситуації мені б могло тут сподобатися. Але точно не зараз. Відчуття ніби я у в'язниці.

Але ж так і є. Мене позбавили свободи, утримують проти моєї волі, причому незрозуміло, як довго весь цей кошмар триватиме.

Варвар відчинив дверцята, але виходити я не поспішала. Особливо коли почувся гавкіт собак.

Це ж десь тут? Не в сусідів?

Напружилася, втиснулася в сидіння, і коли Варвар жестом наказав виходити, заперечно замотала головою.

- Чого перелякалася? - рявкнув він. - Собаки замкнені.

Чудово. Це його собаки. Напевно, величезні й кровожерливі. Як їхній господар. Навряд чи Варвар став би тримати у себе пекінесів або болонок. Там у нього напевно вівчарки або бультер'єри.

- Ходімо, - кинув він.

Схопив мене за плече і витягнув силою, не залишаючи жодного права на вибір, чітко даючи зрозуміти, що буде тільки так, як він сам вирішив.

Усередині будинок виявився не менш красивим і вражаючим, ніж зовні. Дуже світло, багато простору, ефектний дизайн.

Навіть дивно, що тут живе бандит.

Тут немов відчувалася жіноча рука. У якихось невловимих дрібницях. Хоча, можливо, все пояснювалося набагато простіше.

Варвар купив готовий проект. Заплатив архітекторові й усе. Дизайнер теж міг так попрацювати.

Я не уявляла, що поруч із таким жорстоким і безсердечним чоловіком може бути жінка. Та й обручки у Варвара не було.

А якби він був одружений?

Від цієї думки неприємно кольнуло всередині. Згадалася та клята ніч, яка перевернула все моє життя.

Не вистачало тільки переспати з одруженим. Завагітніти від чужого чоловіка!

На щастя, Варвар явно був не з тих, хто звик пов'язувати себе серйозними стосунками.

Але від цього не легше.

Що за план у нього на мій рахунок? І чому цей план змінився?

Варвар протягнув мене вгору сходами, заштовхнув у кімнату, яка була оформлена в темних тонах, що різко контрастувала з іншими місцями в цьому будинку.

А ось тут він і справді виглядав ніби господар. Це похмуре приміщення пасувало йому на всі сто.

- Будеш тут жити, - розпорядився Варвар.

- Хіба тут ніхто не живе?

Чужа присутність відчувалася на інтуїтивному рівні.

- Це моя кімната, - хрипло вимовив Варвар.

І я покрокувала назад. Несвідомо сподівалася вислизнути від долі, що стрімко насувається.

Але він виявився швидшим.

Зробив крок уперед і зачинив двері. А я лише судорожно притиснулася до дерев'яної поверхні й розплющила очі, коли чоловік схилився наді мною, обпалюючи гарячим диханням.

- Ні, я так не можу, - пробурмотіла. - Якщо хочете тримати мене під замком, то хоча б дайте окрему кімнату.

- Багато хочеш, - хмикнув.

- Як ми будемо жити разом? Як ми...

- Місяць тому непогано вийшло, - криво усміхнувся Варвар і раптом провів пальцями по моїй скроні. - Ти стогнала і просила про більше.

- Нічого я не просила, - завизжала, намагаючись відсунутися, але він не дозволив навіть на міліметр відхилитися, адже важка долоня моментально накрила мою талію. - Пустіть вже мене, я тоді взагалі нічого не розуміла.

- А навіщо тобі взагалі думати? - вигнув брову. - Жінки для іншого потрібні.

- Що? Ви...

- Догоджати чоловікові. Розважати.

Ах ось так! Догоджати?! Зараз тягнуло лише заліпити йому ляпаса, але я навіть не уявляла, як цей тип на таке відреагує. Було надто страшно.

- Ви самі сказали, - пробурмотіла. - Я зовсім не у вашому смаку.

- Так, від малоліток на кшталт тебе багато мороки.

- Я не малолітка, - випалила на емоціях. - Мені дев'ятнадцять.

А він усміхнувся так, що серце впало в п'яти.

- Вам я точно не підходжу, - додала нервово. - Досвіду немає.

- А ось це ти даремно, - його губи склалися в усмішці. - Якби не забруднені кров'ю простирадла, я б вирішив, що ти професіоналка.

Тут моя рука зметнулася вгору. На рівні рефлексу. Але Варвар легко перехопив моє зап'ястя і розсміявся.

- Скільки тобі заплатили за весь цей цирк? - несподівано його тон став знову крижаним. - У яку суму обійшлася твоя цнота?

- Ніхто мені нічого не платив, - поморщилася.

- Я маю повірити, що така правильна студентка раптом прийшла і переспала з першим зустрічним?

- Ну ви ж повірили, що я злодійка.

- Спритно ти мене провела, - зауважив. - І зараз спритно граєш. Уся ця істерика. Сльози. Соплі. Виглядає дуже натурально.

- Будь ласка, досить.

- Я тільки почав.

Його долоня перемістилася, рушила від талії нижче. Обвела мене настільки владно й жорстко, що я ойкнула й сіпнулася.

- Пустіть!

- Тієї ночі ми не так багато спробували, - навмисно розтягуючи слова, протягнув він.

- Ні, ні, - у паніці пробурмотіла я. - Прошу, не потрібно нічого пробувати. Благаю. Пустіть. Клянуся, я ніколи не...

- Добре граєш.

- Я не граю. Хіба ви не бачите? Будь ласка...

Він відпустив мене і відійшов. Настільки ж різко, наскільки й захопив кілька секунд тому. Пильно оглянув.

- Що ти від мене приховуєш?

- Нічого, - ледь рухала губами. - Чесно, нічого.

- Брешеш, Надю.

Варвар узяв мене за руку і штовхнув у найближче крісло, а сам розташувався навпроти, вальяжно сів на шкіряний диван.

Між нами опинився скляний стіл, але я б віддала перевагу надійнішій перешкоді.