=1=

- Тобі потрібно знайти чоловіка, - твердо заявляє сестра. - Хіба це нормально? Ти свою цноту до глибокої старості зібралася берегти?

- Мені ледь виповнилося двадцять років, - кидаю, не дивлячись на неї, продовжую колупати виделкою їжу, на яку навіть дивитися зараз важко. - А ти говориш так, ніби я вже...

- Двадцятирічна незаймана, - знущально тягне Оля. - Це ж просто смішно. Ти чого, справді на принца чекаєш? Знаєш, у твоєму випадку я б вирішила проблему з ким завгодно. Нормального мужика таке просто відштовхне.

- Чому?

- Ну а кому хочеться возитися з цим? - фиркнула сестра. - Дивись, досидишся до того, що мужики від тебе розбігатися почнуть. Взяти хоча б мого Вітьку. Знаєш, що він сказав?

Не знаю і знати не хочу, але оскільки я мовчала, сестра жваво продовжувала тему.

- Він би ніколи не став зустрічатися зі мною, якби я була незайманою. Ніколи. Зрозуміла? Мужиків це напружує. Тому не тягни, а то досидишся...

Довелося прикусити язика, щоб не випалити правду.

Пізно мені шукати "мужика". І більше не потрібно ні від чого позбуватися, адже я втратила невинність місяць тому.

Тільки моя сестра не повинна про це дізнатися. Ніхто не повинен.

Пекучий сором досі роз'їдає душу зсередини.

Одна випадкова ніч. Одна фатальна помилка.

І найгірше - дві смужки на тесті.

Я вагітна від незнайомця. Від чоловіка, якого бачила вперше в житті і про якого не знала абсолютно нічого.

Таке точно нікому не варто розповідати.

Оля могла більше не хвилюватися щодо моєї невинності. Але я не стану їй зізнаватися. Ніколи.

Зрозуміти б тепер, що робити... навіть порадитися ні з ким.

Позбутися дитини? Піти на аборт?

Мені ставало погано від однієї думки. Так, я не планувала вагітність, не хотіла дитини. Але як можна вбити малюка, який живе всередині?

Розмова з лікарем спливла перед очима.

- Незаміжня? - сухо запитала жінка.

- Ні, - похитала головою я.

- І хлопця немає?

- Ні.

- Працюєш?

- Навчаюся, - зронила ледь чутно.

- Ну так, тобі щойно виповнилося двадцять років, - жінка відклала листок і подивилася мені в очі. - Раджу приймати рішення якомога швидше. Часу в тебе зовсім небагато.

- Рішення?

- Так, хоча є різні види абортів...

- А якщо я не стану робити аборт? - голос зірвався на підвищений тон.

- А навіщо тобі ця дитина? - лікарка подивилася на мене як на божевільну. - Залетіла незрозуміло від кого. Життя малюкові зламати хочеш? Потім же все одно його позбудешся, кинеш на порозі дитбудинку, а то й на смітнику...

Пам'ятаю, як кулею вилетіла з її кабінету.

Сльози підступили до очей.

- Надь, ти чого? Заревеш зараз?

- Усе нормально, - глухо кинула я, струснувши головою. - Щось в око потрапило, не можу проморгатися.

- Гаразд тобі. Не хвилюйся ти так. Налагодиш ти особисте життя, і мужика знайдеш. Ось дивись, який гарячий самець прийшов. Повернися. Глянь на нього!

Сестра потягнула мене в ресторан. Хотіла розвіятися.

І це здалося мені гарною ідеєю. Трохи відволіктися.

Як же я помилялася…

- Оль, ти вибач, але я, напевно, поїду.

- Що? Здуріла? Так, сиди на місці, не мельтеши. Не заважай мені клеїти цього брутального красеня.

- У тебе ж Віктор є.

- Ну сьогодні є, а завтра, може, когось кращого знайду, - Оля просто засяяла, поки окидала виразним поглядом чоловіка, який її зацікавив. - Звісно, зачепити такого важко. Видно, що розпещений увагою. Але воно й зрозуміло. Від настільки пекучого погляду в дівчат трусики самі по собі злітають. Ну глянь, ось подивися на нього. Може й крижинку на кшталт тебе зачепить?

Мені зовсім не хотілося нікуди дивитися. Голову я повернула швидше на автоматі. А наступної миті обімліла.

- Та-а-к, - протягнула Ольга. - Схоже, він сюди дивиться.

Так. Чоловік безумовно дивився сюди. Прямо на мене.

Високий. Великий. Він височів над усіма завдяки самій манері триматися жорстко і впевнено.

Незнайомець. Той самий незнайомець, з яким я провела ту кляту ніч. Батько моєї дитини.

- Ой, цей гарячий красень іде до нас, - радісно пробурмотіла Оля.

А я остаточно заледеніла.

Так. Чоловік ішов прямо в бік нашого столу. І продовжував дивитися на мене так, що розбивалися останні надії на те, ніби він мене не впізнає.

...

Шановні читачі,

Велике прохання підтримати книгу ЛАЙКОМ (ЗІРОЧКОЮ) І КОМЕНТАРЕМ! А ще обов'язково збережіть книгу до бібліотеки, щоби не пропустити оновлення твору! 

Нас чекає гаряче протистояння між невинною дівчиною та владним чоловіком, який не звик чути слово “ні”!))