25.2

Але розважати малого Рокса не мало сенсу. Він втупився в екран кишенькової інфопанелі, слухав щось у навушниках і допивав коктейль. Вигляд у хлопчика був такий радісний і задоволений, що Флора тихенько підштовхнула асіанина назад.

– Ходімо. Він напевно дивиться фільм про щасливу родину з собакою в будиночку біля озера. Його улюблений… Ми тільки завадимо.

Гуркіт у кают-компанії стих через півтори години. Весь цей час Касіал провів за переглядом чогось, що викликало вдоволену усмішку на його обличчі, і лише одного разу підняв очі, щоб попросити крем-брюле.

– Відмучився, – важко видихнув Бретт, коли за стіною пролунав останній змучений стогін і настала лячна тиша. – Тепер наша черга. В такі моменти починаєш шкодувати, що не вибрав релігію із гарантованим раєм.

– Та облиште, двері заблоковано. – Чоловік у капітанському кашкеті бадьорився щосили. – Їх хіба що в порту відчинять.

На спростування його слів пролунав писк – свідчення того, що блокування знято.

– Щоб вас!.. – Рокс-середній відскочив із вражаючою спритністю і штовхнув Перса вперед. – Ви! Ви асіанин! Ви маєте це зробити!

– Це зробить охорона, – зупинив його капітан, нервово потираючи сухорляві руки. – Прошу всіх піти на верхню палубу. Зберігайте спокій, ми тримаємо ситуацію під контролем. Охороно! Що з вами, хлопці? Та ж у вас зброя!

– Це незаконно, – флегматично прохрипів інспектор Ільс.

Чоловіки в характерній формі тупцювали віддалік і всім своїм виглядом показували, що відео з інфонету вони вірять більше, ніж власним силам.

– Не божеволійте, – роздратовано промовив Перс. – Це не дешевий фільм жахів. Єдиний, хто міг постраждати, – Рокс.

Двері відчинилися. Присутні мимоволі відступили назад, і Флора виявила, що задкує разом із усіма.

– Не чекали? – На порозі з’явився розпатланий, доволі втомлений, але начебто не покалічений Ален.

– А-а-а! – Сходами пронісся Касіал і кинувся братові на шию. – Дякую! Ніколи не забуду цього дня!

– Я теж, – пролунало з легким збентеженням. – І Віанда не забуде.

– Ти найкращий!

– Звісно. – Ален на подив швидко повертався до норми. – Що у нас за планом? Торт? Вже вибрав, із якого починати?

– З того, що спекла вчителька Фло! – Хлопчик відчепився від брата і зазирнув у кают-компанію. – О-о-о! Ніколи не думав, що ці крісла так розкладаються!

– І я не думав. – Ален повернув його до сходів. – І меблевий завод теж. Шукай торт і вирішуй, що хочеш у подарунок. Може, набір юного археолога?

Флора мимохіть хихикнула і прикрила рота рукою. Кас теж засміявся, підморгнув їй і помчав нагору.

– Виходь, Жас. – Поки увага присутніх перемкнулася на Роксів, Перс увійшов до кают-компанії. – Страждатимеш завтра.

– Зникни, Персику! Кляте море! Тут навіть не можна провалитися крізь землю!

– Не перегравай.

Флора підійшла до порога. Касіал не прибріхував – крісла справді були розкладені: на підлозі у вигляді фрагментів. Та ж доля спіткала ящик з-під віскі, стіл та буфет. Уламки скла валялися в кутку і натякали, що дехто намагався збудувати з пляшок піраміду.

– Ти як, Жас?

Асіанка зиркнула на двері, пригладила скуйовджене волосся.

– Ален там? – запитала тихо.

– Угу.

– Тоді хріново. Що, Сніжко?! Я можу або нити за компанію, або сміятися з усіма. Чомусь совість підказує, що краще скиглити. А він вправний, до речі. Дуже вправний, і язик має добрий. Я вражена, якщо чесно. Не чекала від нього такої креативності. Персику! Недороблені кілери де? Хочу з ними поспілкуватися. Настрій якраз є.

Перс кивнув убік капітана, що невпевнено топтався віддалік, і повідомив, що питати треба в нього.

Жасмин, не дивлячись ні на кого, вийшла на палубу.

 – Вибач, – прошепотіла Алену.

– Та загалом я не в претензії, – вишкірився він. – Не смій доводити тих двох до божевілля, вони потрібні мені на суді живими і при ясному розумі.

– Гм… Подивимось, – і новою метою асіанки став капітан.

Флора переступила через розламане крісло. Спіткнулась об підлокітник, зачепилася сукнею за ручку дверей… Коли впоралася з кінцівками та одягом, людей на палубі помітно поменшало.

– Ви як? – запитала Алена, що стояв біля високих перил і безтурботно дивився вдалечінь.

– Ми робили це у прямому ефірі. – Він зняв пом’ятий піджак, жбурнув на підлогу. – Здогадайтеся самі, як я.

І що сказати? Як утішити? Флора ніколи не стикалася із такими ситуаціями. Всі фрази, що пропонував мозок, здавались надуманими, фальшивими, глузливими…

– Ви справжній талант. – Перс уже щось шукав у інфонеті. – Ваш рейтинг зашкалює.

– А от від вас образ я не очікував, – огризнувся Ален.

– Це факт, а не образа. – Асіанин незворушно підняв погляд від екрана. – Ви з Жасмин – абсолютні переможці.