Розділ 25.1. Мрії

Про те, що на борту «Морської королеви» відбувається щось незвичайне, Флора дізналась останньою. Вона була надто рада побачити Касіала, щоб звертати увагу на біганину внизу, та й екіпаж робив усе можливе, щоб хлопчика це не схвилювало.

Коли чоловік у капітанському кашкеті попросив Перса спуститися, це не викликало підозр. Навіть коли млявий від спеки та застуди інспектор зник з поля зору, це не ввімкнуло внутрішній режим тривоги. А от коли Бретт, що з цікавістю спостерігав за братом (адже він, по суті, бачив його лише немовлям), отримав повідомлення, змінився в лиці й бігом кинувся вниз, Флора відчула легке занепокоєння.

– Як щодо подарунків, Касе? Багато отримав?

З’ясувалося, що маленький Рокс дістав лише один презент: магазин іграшок. Від Алена, хто б сумнівався. За принципом: що сподобається – забирай, решту пустимо в обіг до наступного року.

Оскільки минулого року ситуація була аналогічною, Касіал поставився до подарунка байдуже. Він і так мав усе, що хотів. Для нього день народження відрізнявся від інших днів лише тим, що сім’я збиралася разом. Майже вся… Раніше за святковим столом не вистачало Бретта, тепер було порожнє місце батька.

Матері хлопчик не пам’ятав – вона загинула, коли йому виповнилося пів року. Кас казав, що не тужить, але любив сімейні фільми зі щасливим фіналом.

Флора не питала, коли він дізнався про смерть батька. Судячи зі стриманості малого, про це йому розповіли ще того фатального дня і горе встигло притупитися. Вони з Діленом не були близькі – просто двоє людей, що жили під одним дахом і перетиналися в кращому разі двічі чи тричі на місяць.

– А ви що приготували, вчителько Фло? – Кас зняв капелюха і обмахувався ним як віялом.

«Схоже, те, чого у тебе вдосталь», – могла б відповісти Флора.

– Пам’ятаєш, ми часто дивилися передачі про стародавніх віандійців?

– А, набір археолога з кістками ксеносів, – не дав договорити хлопчик. – Нічого страшного, що в мене їх уже вісімнадцять. Я гратимуся тільки вашим.

«Я безнадійна… Думала, хоч трохи виявлю оригінальність, а вийшло… З іншого боку, що подарувати дитині, яка має все? Той, хто скаже, що уваги достатньо, напевно забув власне дитинство», – Флора усміхнулася, подумавши про те, скільки ще останків ксеносів отримає Касіал, і запропонувала поїсти.

– Ні, імениннику треба відпочивати, – зупинила хлопця. – Сиди тут, дивись мультфільми, а я все принесу.

Він невдоволено зморщив ніс, але послухався. Впав у шезлонг під широкою парасолею, взяв зі столика фруктовий коктейль із трубочкою, закинув ногу на ногу і перетворився на уособлення неробства.

На нижній палубі було людно, причому увагу натовпу приковували звичайні двері до кают-компанії. З-за них долинали приглушені голоси, сміх і нерозбірливі звуки музики, часом лунали тупіт, стукіт і несамовитий скрип.

– Сніжко! – Перс миттю помітив Флору. – Не хвилюйся, тут усе під контролем. Повертайся на верхню палубу і ні про що не турбуйся. Якщо з’являться новини, я тобі розповім.

– Угу, звичайно. Щасливого життя в казці, матінко, – втрутився Бретт. – А новини з’являться, від цього нікуди не дітись, тільки ми їх не побачимо. «Новий корабель-привид тероризує океани» – як тобі заголовок? Або такий: «Два десятки людей розірвані на шматки! Що це: зомбіапокаліпсис чи привіт із Асіо?».

– Забавляйте хлопчика, пані Даньято. Краще йому цього не бачити, – підлив олії у вогонь інспектор Ільс.

За дверима розбилося скло, потім пролунало жалібне: «Ні! Тільки не це!» і музика стала голоснішою.

– Що відбувається?! – Флора роззирнулась і побачила парочку в кайданках, що навряд чи доповнювали ковбойське вбрання, до того ж у чоловіка штани не пасували образу і були на кілька розмірів більшими, ніж потрібно. – Хто вони?

Історію останньої помсти Азаль коротко переказав Бретт. Якщо вірити його словам, пані Сонцелика мала мудрість великих мислителів, тому що обрала гарантований спосіб позбавлення від людей, і тепер до апокаліпсису залишилися лічені хвилини.

– Не вигадуйте, пане Рокс, це маячня. Жасмин взагалі не агресивна!

– Загляньте в інфонет і пошукайте відео за запитом «п’яні асіани», – огризнувся він. – Ми всі помремо! Це вже вирішено!

Флора пошукала. Відчула, як волосся стає дибки, і поспішно закрила випадково обране відео.

– Це підлаштовано, – пробурмотіла невпевнено. – Так не буває. Правда ж, Персе?

– Ну… – Асіанин зніяковіло опустив очі. – Чисто технічно розірвати людину на шматки не важко… Але не хвилюйся, Жасмин ніколи так не вчинить.

За дверима прозвучав відчайдушний крик: «Чому я не помер у дитинстві?!», й це сильно підкосило довіру до останнього твердження.

– Там Ален? – Спотворений протестом голос погано піддавався ідентифікації. – Як він на це наважився?

– Не захотів тратити гроші на мотузку та мило, – буркнув Бретт. – Вибрав безплатний варіант.

– Замовкніть! Не будьте панікером! І давно це триває?

У двері врізалося щось важке, інші звуки заглушила весела музика, ввімкнена вже на максимум.