24.3

***

Жасмин ледве встигла на флаєр до Лакі-Ейл, що й не дивно: вона ніколи не висловлювала бажання зустрітися з Касіалом, якого бачила лише одного разу, та й то здалеку. Проте ніхто не запитав, що вона тут робить, і не зацікавився великою коробкою, загорнутою в папір із зображенням космічних кораблів.

Для сонної компанії, що зайняла глибокі крісла і готувалася до кількагодинного перельоту, деякі речі були само собою зрозумілі і не вимагали пояснень. Лише інспектор Ільс, який демонстративно не відставав від байдужого до зовнішнього світу Алена, зволив зауважити, що шкіра та заклепки – не найкращий варіант одягу і для тропіків, і для дитячого свята.

– Це трансформер, інспекторе, – поблажливо пояснила Жасмин. – Кілька рухів – і я в купальнику. А ви зі своїм пальтом так зумієте?

Три години пролетіли непомітно – на жаль, лише для тих, хто клював носом (святково вбрана Флора), потягував коктейлі (роздратований присутністю поліцейського Ален), досліджував юридичні нетрі спадкового права (безпристрасний Перс), плекав свої образи (Бретт) або хропів, укутавшись у шарф (інспектор, що надумав теж потрапити на острів і особисто контролювати безпеку Касіала).

Коли на горизонті з’явилося море, Жасмин була готова вистрибнути з флаєра і подолати решту шляху пішки. Нудьга зводила з розуму, але ніхто з оточення цього не помічав.

Віандійка чепурилася перед дзеркальцем і страждала через те, що одягла довгу світло-блакитну сукню з вишивкою на грудях, а не шорти та майку з яскравим принтом, як майже всі люди внизу. На користь майки свідчила й інформація із зовнішніх датчиків про те, що температура за бортом наближалася до сорока градусів за Цельсієм; на користь сукні – погляди, якими Флора обмінювалася з Персом.

Рокс вибирав сонцезахисні окуляри, перемовлявся одночасно і з адвокатами, і з бізнес-партнерами, щось підписував мало не на дотик і щиро не розумів мінусів вільного часу.

Бретт шукав у інфонеті новини про Азаль і ображався через зіпсований торт.

Перс знайшов собі нову мету: забезпечити Флорі безбідне майбутнє. Зважаючи на те, що Бретт збирався покинути Торі-Ейл і перебратися на Лакі-Ейл, спадщина їй більше не загрожувала, проте свідоцтво про шлюб давало надію відхопити непоганий шматок, і не важливо, що віандійка надумала послухати зачеплену гордість і кинути все.

Нарешті пекло скінчилося і флаєр опустився біля причалу – якраз перед великою білою яхтою, на верхній палубі якої розмахував прапорцями засмаглий хлопчик у шортах і футболці пісочного кольору. Капелюх із загнутими крисами та велика іграшкова кобура на стегні доповнювали його вбрання, тому Жасмин вирішила, що птахолюди вже не в тренді і її подарунок вирушить десь подалі в куток припадати пилом.

– Касіале! – Флора першою помчала до трапу. – Як ти виріс!

Перс, захопивши коробку з тортом і кілька менших коробочок, попрямував за нею. Бретт штовхнув інспектора, який і не думав прокидатися, і вказав на вихід. Ален запхав у вухо навушник і остаточно відгородився від реальності.

Після ганебного фіаско в «Галактичних кишкожерах» він уникав Жасмин. Чи то тому, що за вбитого героя та змарновані місяці прокачування вона розсердилась і пообіцяла відірвати йому все, що в принципі відривається, чи тому, що Рокс соромився провалу, нехай і стався він у комп’ютерній стрілялці з примітивним сюжетом.

– Ви туди чи назад? – запитав водій флаєра, невдоволено спостерігаючи за Жасмин. – Майте на увазі, мені на заправку треба.

Довелося взяти набір юного археолога («скам’янілості», в тому числі останки ксеносів, входили в комплект) і вийти на спекотне сонце.

Жасмин не звикла до такого клімату. На Асіо дві третини року – сльота та сніг, ще одна – просто сльота. На Віанді було набагато тепліше навіть у широтах Торі-Ейл. А тут… На думку спадало порівняння з піччю, і навіть близькість чистого моря, від якого аж несло водоростями, не покращувала ситуацію.

Штанини відстебнулися, шкіряна куртка перетворилася на безрукавку, але краще не стало. Ні хмаринки, ні дерева, ні навісу! Сонячні промені ніби пронизували наскрізь, гарячий пісок відчувався крізь тонкі підошви матер’яних туфель, слабкий вітер палав жаром, а не приносив прохолоду. Навіть величезна назва яхти сяяла на сонці, і кожна золотиста літера «Морської королеви» спричиняла різь в очах.

– Пані, вам допомогти?

Жасмин покосилася на двох напівголих вантажників, що під суворим наглядом охорони тягали на яхту якісь речі, і заперечливо похитала головою.

– Сама впораюся. О, гарне татуювання! Любите історію?

Чоловік, на грудях якого красувався птах на гребені хвилі, скривився і зручніше перехопив масивний ящик із майже стертою, але знайомою на вигляд емблемою.

– Любив, – кинув коротко. – Ви краще поспішіть. Пан Рокс запросто може залишити вас тут.

Ха, оце новина! Можливостей у Рокса вистачає. Інша річ, він начебто намагається користуватися ними з розумом. І все ж таки Жасмин, ледве торкаючись розпеченого металу поручнів, піднялася на борт.

Палуба була порожня, дзвінкий голос Касіала чувся десь на віддалі, проте прибуття останньої пасажирки не залишилося непоміченим. Яхта, гойдаючись, відчалила, й охорона Рокса попрямувала на верхню палубу – до скупчення людей.