24.2

***

Ділен Рокс зневажав закон, і це не було таємницею. А ще він вважав себе центром Всесвіту, що часом позначалося на його сприйнятті світу.

Наприклад, вісім років тому він не на жарт взявся за Ільса, стараннями якого Ліза Есвік ледь не перевернула Віанду з ніг на голову. Трохи згодом Рокс наказав поліцейському зам’яти нібито самогубство тієї дівчини. Відповідь: «Ліза жива, загинула Агата Сміт» його повністю задовольнила, тому що на інше він і не сподівався. Йому й на думку не спало, що Ільс не підмазується в надії уникнути проблем, а каже правду.

В день смерті Рокс теж оцінював події крізь призму своєї особистості, що відчутно спотворювало реальність. Він розробляв план щодо загарбання Віанди і сердився, бо все йшло геть погано. Ділен не звик до невдач, проте вони посипалися на нього з самого ранку.

Даньята, якій треба було захоплюватися роботодавцем і шукати з ним зустрічі, захоплювалася справно, проте на відстані. Навіть спроби Касіала звести тата і улюблену вчительку не мали результату. Хлопчик швидко збагнув це і звернув свої старання знову на секретарку. Флора була готова обожнювати Ділена Рокса як абстрактний символ успіху, але повністю ігнорувала той факт, що він – самотній привабливий чоловік.

Ділен швидко зрозумів: Даньята не бачить у ньому навіть живу людину, не те що об’єкт дівочих мрій. Можна скільки завгодно привертати її увагу – користі не буде ні від «випадкових» зустрічей, ні від обіцяних премій, ні від задушевних розмов про Касіала, що планувалися в найближчому майбутньому. Це змушувало шукати інші шляхи взаєморозуміння і змінювати плани з урахуванням упертого характеру вчительки.

Найкращі друзі теж підклали свиню.

Зранку з’явився Керн Грон і почав всоте просторікувати про те, як мрія Рокса руйнує його власні прагнення. Просив зачекати років п’ять – до кінця президентського терміну. Грон не сумнівався у виборі віандійців і навіть зважився погрожувати. Міжгалактичний суд приплів, до совісті закликав, натякнув, що теж вміє грати брудно… Ділен, як завжди, не сприймав його всерйоз. Але незабаром з’явився Еспата, і багато що змінилося.

Екс-президент, навпаки, вимагав прискоритися. Він пронюхав про викривальну гру «Олімпікуса» й ошаленів. Уявив, нібито Б’єн витягне з небуття історію Лізи, і почав насідати на Рокса, нагадуючи про минулі сумнівні справи.

Ділен запідозрив, що Грон зливає інформацію, і… посварився з обома друзями: з одним – через зраду, з іншим – через недовіру.

Потім відбулася сутичка з Аленом. З ділового приводу: у поточному кварталі «Олімпікус» набирав обертів, їхні акції мали всі шанси обійти «РоксГруп». Скандал вийшов ого-го який, бо Ділен був знервований і агресивно реагував на будь-яку згадку про Б’єна Зарека.

Ближче до обіду до всього додалися ще й «Підкорювачі Віанди». Касіал продемонстрував заставку і почав випитувати, чи все описано так, як було насправді. Ділен, як то кажуть, остаточно осатанів. Накричав на маленького сина, зламав іграшку… Залишився на самоті і почав вишукувати запеклого ворога.

У «Підкорювачах» використовувалась інформація з музею предків у Торі-Ейлі, жодних сумнівів. Отже, ці відомості Б’єну дав хтось із наближених людей.

Грон? Про Ельзу Грон у відеоролику не говорилося нічого поганого – це перше. Керн Грон давно натякав, що має інші джерела фінансування – це друге. Йому було б вигідно підмочити репутацію Роксів – це третє.

Еспата? Він цінував грубу силу, а не інтриги, і не ризикнув би тягатися з Діленом в інтелектуальній битві. З іншого боку, Б’єн запросто міг ним маніпулювати.

Бретт? Він не з’являвся в Торі-Ейл багато років, але історію свого роду знав добре. Втім, він не мав документальних свідчень. Якщо джерело Б’єна Зарека – Бретт, можна сміливо позиватися з «Олімпікусом» за наклеп.

Чи постарався старший син?

Як і багато віандійців, Ділен бачив у ньому своє відображення. Ален мав усі задатки для того, щоб одного разу зійти на вершину. Поки що він грав чисто, проте Рокс розумів: від «темного боку» сина відокремлює лише брак мотивації. Коли в Алена з’явиться мета, він не зупиниться ні перед чим – так само, як не зупинився Ділен, відбираючи колись владу у свого батька. А раптом старший син уже готовий до великих ставок?

Алену начхати на історію та честь сім’ї. Він ніколи не захоплювався колонізаторами і міг піти на поступки Б’єну в обмін на ділову підтримку.

Секретарку Рокс не підозрював. Навпаки, вважав її єдиною надійною людиною. Адже Лада Ши зобов’язана йому всім, хіба ні?

Ділен запитав, як далеко вона готова піти разом із ним, і розчарувався знову, бо дівчина не відповіла тої ж миті, не поклялася в безмежній лояльності!

Весь світ ніби ополчився проти Рокса. Як із цим впоратися?

Зрештою Ділен вирішив не покладатися на чужих людей, а шукати підтримку в рідній крові, та не просто в рідній – в тому, кого вважав своїм продовженням і кому міг відкрити серце, не боячись побачити у відповідь страх чи зневагу.

Він покликав до себе Алена, попросив узяти віскі… Випив, поділився потаємним, запропонував приєднатися і вершити історію разом, але, всупереч очікуванням, син не оцінив плани щодо Віанди, а назвав батька божевільним, що ось-ось зруйнує «РоксГруп».