23.3

Варіант перший, найпростіший і найнадійніший: змусити її розблокувати пульт і привласнити лаври першовідкривача собі. Але Керн Грон збунтувався. Назрівали вибори, втрата системою Віанди поставила б хрест на його планах стати президентом. Він пообіцяв притиснути Рокса за будь-яку незаконну дію – і випав зі списку його друзів. Щоправда, ненадовго, бо без фінансової підтримки Грон однаково не отримав би президентське крісло.

Варіант другий: зробити все абсолютно легально. Спокусити Даньяту, одружитися, розблокувати пульт і отримати планету у спільну власність. Проблема полягала в тому, що Ділен не звик ділитися, а Флора не була ідіоткою і, навіть якби спочатку повірила в його почуття, швидко вловила б прихований мотив свого «щастя». Втім, її сімейне життя тривало б недовго.

Варіант третій: зробити все як завжди – на вигляд законно і благородно, та насправді – без огляду на методи. Чому б не допомогти бідній вчительці й не подарувати їй Віанду? Стараннями Рокса вона прославиться на весь світ і залишить його щасливою з волі фатуму. А незабаром з’явиться її заповіт на користь Ділена, ну або ж новина про таємний шлюб.

Рокс не визначився із вибором. Він працював у різних напрямах. Усі вони зводилися до одного: Флора принесе йому Віанду і зникне, щоб не плутатися під ногами.

Смерть спіймала Ділена в момент, коли він був занурений у підготовку та імпровізацію. Чорнові начерки афери, більшість із яких Рокс незабаром забракував би, раптом стали законними документами. Обман розкрився, але мало хто зрозумів, у чому він полягав. Крім тих, хто знав Ділена як облупленого, і тих, хто вивчав його роками, – наприклад, Б’єна Зарека.

Б’єн багато з’ясував про пошуки «справжньої сили», проте помилився у деяких моментах щодо Флори – і, як не дивно, це визнав. А от Ален «справжньою силою» не цікавився, але після першого шоку здогадався, в чому може полягати цінність пані Даньяти, і поглянув на батька іншими очима. Точніше, зрозумів, яке майбутнє чекає на нього самого. Воно молодому Роксу не сподобалося.

Ален знав, як треба діяти заради успіху. Він ніколи не зважав на методи, проте дотримувався певних меж. Але з роками ці межі почали відсуватися, тьмяніти, перериватися…

Це лякало.

Світом правлять гроші. Вони дають силу та владу. Той, хто на вершині, подібний до бога, бо чужі долі в його руках. Всі довкола говорили про те, що Роксам закон не писаний, і одного разу Ален сам повірив: йому ніхто не указ.

А потім усемогутнього спадкоємця «РоксГруп» викинули під отруйний дощ, керуючись примхою, і врятували, не чекаючи подяки. Це підштовхнуло його мізки назад на місце. Він ніколи не згадував про той день, але Жасмин знала: Ален вдячний за урок.

Рокс сидів поряд, занурений у тяжкі роздуми, і похмуро спостерігав, як зникає торт: спочатку кремові птахолюди, потім кислотно-зелені пальми, острів кольору яєчного жовтка, неприродно бірюзове море… Нарешті не витримав, посміхнувся:

– Куди в тебе стільки лізе?

– Обмін речовин шалений. Мене важко прогодувати. – Жасмин підморгнула і за старою звичкою потяглася за кавою. – Зате я майже всеїдна… Щоправда, не в цьому випадку. Занадто багато барвників та ароматизаторів. Ну ж бо, подякуй мені, Роксе! Касіал поки не доріс до таких випробувань шлунка. Нащо Бретт взагалі привіз цей витвір хімічної та кулінарної думки?

Ален скривився і ногою відштовхнув коробку із залишками торта.

– Бретт? Навряд чи він пам’ятає про існування брата. У нього в голові одна Ліза… Він розривається між вигаданою любов’ю, каяттям казна за що і ненавистю. Сподіваюся, Лакі-Ейл допоможе йому отямитися. Все-таки це місце – його друга заповітна мрія.

– Сам же бачиш: пам’ятає, та ще й знає, що подобається Касу. Не стався до нього як до ненормального. Азаль вісім років зводила його з розуму брехнею, оговтатися після такого важко. Якщо кому й треба гамівна сорочка, то це їй! Ніколи не зустрічала настільки одержимої жінки.

– Припини. – Обличчя Рокса спотворилось. – Азаль створила моя родина.

– Але не ти!

– Це має значення?

За вікном сяйнула блискавка – близька, засліплива, з тим особливим жовто-рожевим відтінком, який у Жасмин чомусь асоціювався із підвищеною небезпекою.

– Багато хто скаже, що ні. Честь сім’ї і всяке таке… Борги батьків, відповідальність нащадків… Я не розуміюся на таких матеріях, Роксе, але, як на мене, несправедливо, що це не працює у зворотний бік. Наприклад, моя мама – лікарка, тато – рятівник. Вони зберегли багато життів. Думаєш, мене хвалять за їхні подвиги? Ну-ну. То чому ти маєш розплачуватись за злочини Ділена? Прикро, що в нашому суспільстві заведено забувати добро і ялозити зло. Хочеш мою думку? Поспівчувай Лізі, Псарку та іншим, і не гризи себе. Це не твоя ноша.

Ален підхопився, швидким кроком пройшовся кімнатою і застиг біля вікна. Його сумне обличчя відбивалося у темному склі і дивним чином гармоніювало з негодою.

– А чия? – Він притулився чолом до рами. – Тепер я – голова сім’ї. На мені лежить відповідальність за все.

– Та відповідай за що завгодно! Хіба я кажу, що ти повинен про все забути? Якщо зумієш, виправ те, що накоїв Ділен, але не муч себе. Ти не той, хто вчинив погано, а той, хто змінить світ на краще!