Розділ 23.1. Спадок Віанди

Яскравий виступ Азаль змінився рекламою, за нею був досить сумний прогноз погоди. Цього разу синоптики не розганяли паніку, лякаючи народ ураганом, а передрікали затяжні дощі, похолодання та град. Втім, те саме можна було сказати, просто визирнувши у вікно.

Темне до неможливості небо, крижана мряка, льодяний вітер… Огидна пора. Середина весни, а таке враження, що настає осінь.

– Вже сьоме число! Яка ж я пустоголова! Зовсім забула, що буде завтра! – з цими загадковими словами Флора вибігла з кімнати, залишивши здивовану Жасмин на самоті.

Коротке листування прояснило ситуацію – і навіяло нудьгу, тому що у віандійки знайшлося важливіше заняття, ніж філософствування і туга. Це змушувало почуватися зайвою і мало не лізти на стіну від нудьги.

Перс вернувся пізно ввечері. Віднедавна режим Торі-Ейл змінився, тому обійшлося без суперечок із охороною та сварок із Роксами.

– Що там? – Жасмин не спала – кутаючись у халат із пухнастими вушками, чекала напарника. Вона мала новини, які не хотілося довіряти повідомленням. – Викрутиться чаклунка чи піде на багаття?

– В Азаль вчепилися міцно. – Незважаючи на час, Перс мав цілком бадьорий вигляд. – Вона все заперечує, але… В неї мотив, засоби та можливість. Нехай суд вирішує, чи достатньо доказів для вироку. Де Флора?

Висловитися б щодо цього, пройтися б грубими словами по трепетних паростках ніжних почуттів… Жасмин навіть рота відкрила, але неймовірним зусиллям волі змусила себе прикусити язика. Нарешті напарник радіє життю. Навіщо знущатися з його задоволеної фізіономії?

– Білосніжна принцеса не дочекалася тебе, відважний лицарю Персику. Вийшла заміж за дракона і няньчить хвостатих діточок. – Негатив виплеснувся хоч у такий спосіб.

– Де вона, Жас? – у тоні Перса прорізалися нотки занепокоєння.

– На кухні, готує святковий торт, бо завтра у Касіала день народження, Ален обіцяв звозити її на Лакі-Ейл. Ти куди?! А як же: «О, Жас, ти зробила неможливе і заробила сто тисяч віанітів за три дні»? Де захоплення та питання?

– Вранці розкажеш.

– Хто ти і що зробив з моїм напарником?

Але Перс уже зник у коридорі.

Жасмин знову перевірила стан рахунку, що радував око круглою сумою, і ще раз перечитала послання від «ІгрОлімпікуса». Б’єн особисто дякував їй за старанність у проходженні «Підкорювачів» і знайдені неточності у сюжеті. Запрошував на вечерю. Заявляв, що він – чесна людина і відкличе цю версію гри. Висловлював надію, що Жас Лі Мін допоможе виправити сценарій згідно з новими даними. Обіцяв вказати її ім’я у титрах.

– Не спиш, асіанко? – Перс не зачинив двері, і це привернуло увагу Алена. – Чому ви, жінки, такі сентиментальні? Начебто Кас помітить різницю між домашнім і купленим тортом. Він дитина, а не кулінарний критик. І що це на тобі? Теж готувала йому подарунок, але з розміром помилилася? Милі вушка. Будь-яка трирічна дитина буде у захваті.

– Я не співпрацюватиму з Б’єном, – обірвала Жасмин. – Знаю, тобі вже донесли, що він зацікавлений у справжній історії твого батька. Запитав би прямо, чи збираюсь я торгувати інформацією. Моя відповідь – ні.

Ален переступив поріг і прикрив двері, ледь не прищемивши полу широкої піжамної куртки з чорно-білим асиметричним візерунком.

– Чому це? Мало платить? Чи жалієш мої почуття?

– Не задирай носа надто високо, Роксе. Я роблю подарунок Касіалу.

Він озирнувся і насмішкувато пирхнув, помітивши біля столу відкриту коробку з тортом – яскраво розфарбованим, із зображенням моря, острова з пальмою та безногих птахолюдей

– Впевнений, це не твоє, – прокоментував, посміхаючись. – Чи тебе звати Касіал Рокс і завтра тобі виповниться дев’ять років?

– Етикетку прочитати важко? – огризнулася Жасмин, хоча ще недавно вона сама зустріла схожими словами ідею Флори щодо цього торта. – Термін придатності закінчується опівночі, до того ж є барвники, шкідливі для дітей. Знаю, Кас любить таке і був би в повному захваті, але кур’єр трохи впустив коробку, птахолюди розпалися, склеїти їх ми не змогли… Сніжка зробить краще, обіцяю. З душею і без домішок.

– Ти у своєму репертуарі, асіанко.

– Не стирчи стовпом, Роксе. Шия болить на тебе дивитись.

Ален сів на диван. Глянув на екран, де висіло послання від Б’єна, і насупився. Правда полягала в тому, що «Підкорювачі» відсотків на сімдесят не грішили проти істини. Б’єн присягався, що запустить гру в продаж одразу ж, як тільки отримає уточнені дані.

– Мовчання – шикарний подарунок. Дякую.

– Не дякуй, він не твій. – Жасмин увімкнула кавник і сіла поряд. – Хандритимемо разом? Настрій геть кепський…

– У тебе є торт.

– Дякую за нагадування.

Вона підтягла ногою коробку і зачерпнула чайною ложкою густий бірюзовий крем. Всупереч очікуванням, солодкий смак не приніс задоволення.

На душі шкрябали кішки. Розчаровуватись у тому, кого поважаєш, дуже неприємно, до того ж окремо погані вчинки Ділена Рокса виглядали не настільки жахливо, як об’єднані у схему.