22.3

***

Евакуатор давно вивіз пошарпаний автомобіль. Травмованого чоловіка та його напарника, який не зневажав правила безпеки і не отримав жодної подряпини, забрала поліція.

Ці люди виявилися найманцями. Вони ніколи не працювали в охоронному агентстві «Трилисник» і не мали стосунку до Б’єна. Форму з помітним логотипом їм наказав одягнути замовник.

Злочинцям не пощастило: гонитву за Даньятою випадково помітила асіанка, неабияк цим зацікавилася і влаштувала переслідувачам справжні перегони на вибування. Притягла їх до Торі-Ейл, насіла із запитаннями… Потім з’явилася поліція. Негідникам зачитали права, і їхні виправдання різко обірвалися, бо ці двоє перемкнулися на звинувачення.

Нова історія звучала дуже просто. Пристойні бізнесмени їхали у справах, коли в їхню машину врізалася шалена асіанка, підчепила тросом і зухвало викрала чесних громадян.

Та згодом у автомобілі Перса знайшовся «маячок», у них – примітивна, але ефективна програма слідкування, і розмова з горем пополам повернулася в адекватне русло. А коли з’явилася зброя з чіткими відбитками пальців і слідами ДНК, розмова налагодилася остаточно.

Найманці не заперечували ні переслідування, ні напад. Їм дали аванс близько місяця тому за усунення Даньяти десь у середині весни – за умови, що дівчина на той час іще буде жива. Замовник вирушив до предків, але злочинці вирішили стримати обіцянку. Рокс ніколи не скупився. Не годиться відкидати його останнє замовлення тільки тому, що воно оплачене наполовину.

Який Рокс? Хіба їх багато? Один – дитина, другий – малахольний, третій поки що не дозрів до серйозних справ. Тільки Ділен знав, чого хоче, і не прикривався безглуздими принципами.

Нападників відвезли у відділок ще до світанку. Колотнеча з ними розбудила весь Торі-Ейл. Слуги таїли невдоволення позаплановим шумом і тихо обмінювалися думками, але знайшлася людина, якій терміново треба було зчинити скандал на рівному місці.

– Як живеться, матінко? – Бретт увірвався до Флори під час сніданку. – Добре завжди бути в центрі уваги, правда ж? Коли ти вже заспокоїшся і перестанеш баламутити народ?!

Вона розгубилася від несподіваного наскоку й упустила шматочок піци з куркою, яку Жасмин особисто доставила з міста на честь арешту найманих убивць.

– Радий, що ви прокинулися, пане Рокс. – Перс теж був за столом. – До вас є запитання. Сідайте.

Бретт відповів добірною лайкою – і стулив писок, коли асіанин відтіснив його від дверей і без зусиль посадив на незручний стілець.

– Птахопоклонники вас більше не потурбують, – сказав Перс, не відходячи далеко. – Подяки не потрібні, плату за це я вже отримав. Перейдімо до вашого найкращого друга Б’єна. Чим він вас зачепив? Тільки не кажіть, що ваші теплі стосунки – результат ненависті до батька. Б’єн крутить вами як хоче. Цьому є пояснення?

– Б’єн мені не друг. У мене немає друзів!

– Охоче ​​вірю. – Перс прибрав зі столу навпроти Бретта столове приладдя, щоб той, розмахуючи руками, не поранився. – То що ми не знаємо про Б’єна?

– Поки в нього Ліза, я ходитиму перед ним на задніх лапках як дресирований песик, – похмуро відрізав Рокс.

– Ліза померла, – безпристрасно нагадав асіанин. – Змиріться із цим.

– Мабуть, він вважає, що Ліза – це Азаль. – Із кухні якраз прийшла Жасмин, несучи коробку очищених лісових горіхів та велике горнятко меду. – Що? – Вона поставила свою ношу на стіл. – Це мені борг повернули в десятикратному розмірі. То Ліза – Азаль? Чому?

Бретт неприємно розреготався.

– Вважаєте, я ненормальний? Це ж треба до такого додуматися: назвати безсоромну психопатку Лізою! Лізу ховає Б’єн. Іноді він дозволяє їй писати мені листи на доказ того, що вона жива. Не смійте так дивитися! Знаю, що ви думаєте. Всі впевнені: Ліза була зі мною через гроші. Брат навіть звинувачує її у вбивстві власного батька! І нашої матері, якщо вже на те пішло… Який абсурд! Так, Ліза брала гроші! Вона робила це, щоб мама не запідозрила, що у нас усе серйозно, і не відіслала її геть! А у смерті матері винен лише батько. Він налаштував проти себе Віанду! Його зненавиділа вся планета!

Переконання, з яким говорив Бретт, налякало Флору. Вона вже не розуміла, де правда, а де брехня, і відчувала: Рокс цього теж не знає. Він живе в ілюзії. Можливо, його персональний світ заснований на реальності, можливо, повністю вигаданий.

– Порвіть із Б’єном, – порадила Жасмин. – Він використовує вас.

– Ха-ха-ха! Оце ви розумні! Він використовує Лізу. Я можу з цим впоратися! – Бретт підхопився, відштовхнув стілець і вдарив дверима об стіну. – Ти! Так, ти! – гаркнув у коридорі, адресуючись, очевидно, покоївці. – Знайди мені випити! Швидко! «Джей Крей», чуєш, тільки «Джей Крей»!

До кінця сніданку панувала похмура мовчанка.

– Шкода його, – зауважила Флора, коли від піци не залишилося й крихт. – Адже пропаде…

– Йому потрібен фахівець. – Жасмин присунула до себе горнятко з медом і, судячи з мрійливого блиску в очах, викинула Бретта з голови. – Це проблема Алена, а не наша. Ось кого шкода… Що? Так, у мене чуйна і вразлива душа. Не помічали?

До вечора з’ясувалося, що Азаль Сонцелика дійсно зникла. Офіційними каналами вона Віанду не залишала, у студії не з’являлася, заплановану фотосесію для модного журналу пропустила. Її чоловік запевняв, нібито Азаль готує масштабну капость, проте вірилося в це мало.