20.2

– Рокс пропонував брудну роботу? – запитала, торкаючись його плеча. – Ви зневажали один одного, але прикидалися заради Жасмин? Що він хотів? Знищити секту, що утримувала Бретта, в буквальному сенсі?

– І це також.

– І?!

– Вважалося, що сектантів, як і простих птахопоклонників, фінансує Б’єн Зарек, якого Рокс люто ненавидів. Без грошей Б’єна секта довго не протрималася б і зникла б сама собою.

– Б’єн живий і здоровий.

– А ви чекали іншого?

Флора забрала руку й опустила очі. Знову необачні слова… Коли вона припинить робити безглузді і досить образливі зауваження? «Асіанин» не означає «вбивця», треба запам’ятати це навіки!

– Куди ми їдемо? – Хотілося терміново змінити тему. – Торі-Ейл з іншого боку.

Перс вирулив у темний вузький провулок – ідеальне місце для зустрічі з маніяком або бандитських «розборок». Вуличне освітлення тут не працювало, морок розганявся лише слабким світлом із вікон житлових будинків та зрідка сяяли претензійні вивіски не особливо легальних закладів. Десь угорі оглушливо волала музика, заглушаючи навіть шум мотора. Дорожнє покриття явно програло бій силам природи і кожна яма погрожувала позбавити автомобіль запчастин.

– Чому ви мовчите? – Флора списала це на зачеплену гордість асіанина і теж відчула жаль. – Це Аві-Ейл, так? Хочете заїхати додому? Навіщо?

– Та нічого особливого. – Голос Перса став нижчим, інтонації – вкрадливими і лячними водночас. – Відвезу тебе у свій гарем, моя віандійська зіронько, і приручатиму доти, доки не навчу покірності. Адже зараз друга третина асіанського місячного циклу, альфа-гормони киплять. Мені катастрофічно не вистачає тих п’яти дівчат, що сидять на ланцюгу в моєму підвалі і знемагають в очікуванні дикої нестримної багатоденної оргії. Хоча… До підвалу ще хвилин десять, а гормони вже виходять із-під контролю. Доведеться розпочати тут. – Машина звернула на напівпорожній паркінг і зупинилася біля перекошеного ліхтаря. – Сподіваюся, ніхто з родичів не нагряне зненацька. Ти занадто тендітна, щоб тобою ділитися, хоча це й суперечить національному асіанському кодексу. Ну що, приступимо до справжнього асіанського… Гей! Навіть не думай плакати! Це розбурхує примітивні інстинкти і вмикає режим тварини.

Флора закрила обличчя руками і постаралася дихати тільки через ніс, щоб заспокоїтись. А чого вона чекала? Сама напросилася, тепер пізно виправдовуватися. Не варто було говорити відверто. Могла б здогадатися, що Перс не забуде жодного слова, сказаного в хвилину слабкості.

– Звіра. Це називається «режим звіра», – поправила невиразно і все ж таки не витримала, розсміялася вголос. – Його вмикають не сльози, а загальна безпорадність жертви. До речі, зазвичай звір дуже ніжний, і його… емм… здобич зраджує тіло.

– Не заглиблювався у деталі. – Перс звірився з електронною мапою і дістав із заднього сидіння довгий чорний плащ. – Знову дощ збирається… Краще залишайтеся у машині.

– Впевнені, що впораєтеся з гаремом без мене?

Він усміхнувся одними очима.

– Докладу максимум зусиль, щоб не зганьбити почесне звання героя-асіанина.

– Навіщо ви це шукали?! – вибухнула Флора, геть забувши, що то була її власна порада. – Так, я виросла на таких книжках! Після обвалу я кочувала лікарнями, і скрізь мені потай тицяли романи серії «Первісна пристрасть» із віковим цензом. Вважалося, що для дівчаток-підлітків це заборонена, тож єдина бажана тема. Брутальні асіанські хлопці багатьом допомогли впоратися зі зневірою.

– А ви обзавелися фобією.

– Тому що в мене мізки набакир, – пробурчала Флора. – Кажу ж, ця тема надзвичайно популярна. Мене ледь не з’їли, коли я якось спробувала обережно її покритикувати.

– Не сперечатимуся. – Перс вийшов із машини і схилив голову набік, щоб прочитати вивіску незрозумілого закладу, яка перекосилася майже догори дригом. – Надивовижу цікава фантастика про суперздібності.

– Фантастика? – здивувалася Флора, починаючи підозрювати, що з часів її юності жанр кардинально змінився. – В якому сенсі? Сучасний любовний роман і жодних фантастичних відхилень.

– А як же історія про космічного шейха, у якого триста з лишком жінок? «Сьогодні твоя ніч, Алісо», – оголошує він за сніданком, і Аліса щаслива, бо чекала цієї події цілий рік.

– Деякі жінки готові чекати й довше.

– Натомість чоловіки не готові пам’ятати три сотні імен, облич та дат.

– Може, у героя розклад. – Флора не хотіла залишатися одна в цьому неблагополучному районі, а тому говорила що завгодно, аби затримати асіанина на кілька зайвих хвилин. – Або ж він каже ім’я навмання.

– Про розклад автор не згадував. А щодо «навмання» щось не віриться. Раптом у цього шейха три Аліси? Вони ж пересваряться між собою. А якщо Аліс взагалі нема? Шейху доведеться нудитися на самоті.

– Може, він на те й сподівається?

Перс відчинив двері з пасажирського боку і простягнув плащ.

– Щось мені не подобається тутешня атмосфера. Ходімо разом.

– У «Клініку нетрадиційної медицини»? – Флора розібрала, що написано на єдиній увімкненій вивісці, і відчула непереборний напад цікавості.