18.3

***

– Ця гра показує засновників не з кращого боку. – Флора виявила, що примудрилася присунутись до асіанина майже впритул, і постаралася непомітно збільшити дистанцію хоч на сантиметр. Безуспішно – її надмірно м’який диван таких маневрів не підтримував, та й покривало заплуталось у ногах, заважаючи рухатися природно. – Нині вони – національні герої, а не вбивці, що винищили інопланетну расу.

– Це лише гра, Сніжко. – Перс простягнув руку і вимкнув проектор. – Вільна інтерпретація історії, а насправді – просто політика. Не секрет, що Керн Грон мітить на посаду президента. Думаю, розповідь Ельзи Грон – камінь у його город, але щоб достеменно це дізнатися, треба пройти «Підкорювачів» до кінця. Сімдесят дві години ігрового часу… Боюся, мене на стільки не вистачить.

– Навіть заради справи? – Це звучало незвично, бо досі асіани не зупинялися перед труднощами.

– Особливо заради справи. Навіщо викидати з життя три доби, якщо можна знайти когось зі сценаристів «ІгрОлімпікуса» й ознайомитися із сюжетом? Судячи з початку, йтиметься про обвал, у якому загинули троє людей і постраждали ви.

Флора здригнулася і заплющила очі. Вісім років минуло, а вона досі не могла спокійно говорити про той випадок. Страх накочував непомітно і підло, обплутував липким павутинням, заважав нормально дихати і дивитися на світ без тремтіння.

– Все добре. – Перс м’яко пригорнув її до себе і погладив по спині. – Насправді ви не боїтеся. Це пам’ять про страх, Сніжко. Одного разу ви поборете її. Повірте мені.

Порив вітру вдарив у прочинене вікно, хитнув стулку і поворушив фіранку. Відкинутий склом сонячний зайчик упав на передпліччя Флори, все ще заклеєне регенераційним пластирем. Асіанин здер його і дбайливо провів кінчиками пальців по ніжній, не зачепленій засмагою шкірі, на якій не залишилося і сліду давнього шраму.

– Все минає, Сніжко. Той, хто сказав, що час лікує, був розумною людиною.

– Сузір’я Ейри, – прошепотіла Флора, притискаючись до нього настільки міцно, наскільки вистачало сил. – Я сиділа в непроглядній темряві, чекала смерті і бачила сузір’я Ейри. Один із хлопчаків був звідти. Я рахувала зірки і думала, що його душа вирушила додому. Потім з’явилося сузір’я Айвіс – дім другого хлопчика. Знаєте, чого я боялася, коли воно зникло? Астру. Мою зірку. Там не було ні часу, ні реальності. Я не знала, чи жива, і чекала на хоч якийсь знак. Якби побачила ще й сузір’я провідниці, то збожеволіла б. Добре, що вона не говорила, звідки родом, і моїй уяві не було з чого створити фантом.

– Це в минулому, Флоро, – тихий рівний голос співрозмовника нагадував, що поряд із Персом безпечно завжди. – Таке більше не повториться.

– Вони кажуть, усе сталося через Рокса та його амбіції! Чому той випадок приховали? – Флора зірвалася на крик і майже відразу замовкла, засоромившись власної емоційності. – Я не дуже розуміюся на законах, – заговорила, трохи заспокоївшись. – Я могла б позиватися на Рокса як потерпіла? Може, він влаштував фіктивний шлюб, щоб убезпечити себе? Чула, що правляча партія зараз лобіює пакет законів Сімейного кодексу, які ускладнять позови між подружжям.

– Є й таке. – Тепла рука Перса лежала на її плечах, і це, попри здоровий глузд, відганяло кошмарні видіння. – Але, гадаю, усе простіше. Керн Грон – поборник законів, та він охоче заплющує очі на злочини, що вже відбулися, Еспата радо бруднив руки, якщо міг, а Рокс приручив їх обох і використовував за потреби. Ви з’явились, і ця трійця відчула загрозу. Еспата наполягав на вбивстві, Грон хотів заткнути вам рота законним способом. Шлюбом, наприклад. Це стовідсоткова гарантія, що ви завжди будете під контролем. Надійніше лише викрадення чи смерть, але якби ви зникли, поліцію зацікавило б ваше минуле, а там і преса нагадала б про себе. Шлюб давав змогу тримати вас під контролем.

– Або відправити в закриту психіатричну лікарню, як зробив Еспата зі своєю останньою дружиною. – Флора зітхнула й відліпилася від широких грудей асіанина. – А ще Сью Ундійській не довелося б витрачати час на мої пошуки. Гарна дружина – мертва дружина, а поліції Рокс ніколи не боявся. Ви помиляєтеся щодо його намірів, Персе. Я мала померти, причому у шлюбі. Як це пояснити? Як? Хіба що Рокс намагався догодити обом спільникам одночасно. Шлюб для Грона, вбивство для Еспати, і всі задоволені. Яка вам ідея?

– Не краща і не гірша за інші.

– Ще б пак! Рокс розпрощався з життям раптово, коли його плани були на стадії розроблення. Сам того не бажаючи, він створив хаос! І… Вибачте за особисте запитання… Ми обговорюємо страшні, обурливі речі, а у вас серце б’ється так повільно й розмірено, наче ви спите. Вас це зовсім не зачіпає?

«Моя близькість тебе зовсім не хвилює?» – могла б звучати остання фраза.

Перс схилився до обличчя Флори, і в неї перехопило подих. У голові заметалися сумбурні думки про те, що він, звичайно ж, зрозумів підтекст, і це ганьба повна, і язикаті служниці мають рацію – Даньята зовсім знахабніла і не бачить жодних меж… Вихідці з Асіо – це ж несерйозно. У списку їхніх пріоритетів почуття та прихильності на останньому місці. Асіани чудові для розваги, але жодна нормальна людина не сподіватиметься на щось більше.