Розділ 18.1. Засновники

– Ти маєш це побачити, Сніжко! – гарячково вигукнула Жасмин, увірвавшись у кімнату Флори з великою яскравою коробкою в руках і переможним сяйвом у очах. – О. Персик. – Спіткнулася на порозі. – Ви тут… емм… чаюєте. Ну, це… Дивіться без мене, не заважатиму. – Двері зачинилися і відразу ж відчинилися знову. – Еспату забула віддати. – Фігурка, пролетівши дугою, впала на диван і, ковзнувши по гладкому картатому покривалу, зсунулась на підлогу. – Що? В інструкції написано, їх можна навіть топтати. І, е-е-е… Якщо щось треба, то я шукаю управителя десь між більярдною і баром.

Асіанка залишила розірвану упаковку з голографічним проектором і кількома дивними іграшками і помчала геть, поспішаючи як на пожежу. Вона зникла, перш ніж Флора встигла зрозуміти, що відбувається.

– Певне, це ті «солдатики», про яких ви казали? – Перс без довгих роздумів відійшов від журнального столика, де якраз збирався втретє налити собі кави, увімкнув проектор і скривився, коли гримнула енергійна музика заставки. – Хм… Впевнені, що Касіалу вони сподобалися? Герої цієї пригоди не викликають симпатії. Не знав, що на Віанді прийнято робити персонажами ігор реальних людей.

– Реальних? – Флора відставила чашку з медовим чаєм і підняла щетинисту фігурку в пошарпаному шкіряному одязі. – Це якась відома банда?

– Майже. – Асіанин посміхнувся і поставив у центр голограми товстуна з портфелем та його напарницю-блондинку. – Це перші колонізатори: Рокс, Грон та Еспата. Імен не пам’ятаю, можете глянути в інфопедії. Цікаво… Деталізація приголомшлива.

– І нічого не відбувається.

– Тому що Еспата не у зоні дії проектора. – Перс легенько підштовхнув іграшки, і ті змінили положення кінцівок. – Як гадаєте, що це? Надмірна стилізація чи переосмислення історії?

Флора присіла, поставила фігурку Еспати віддалік від інших і майже не злякалася, коли та ніби ожила й покрокувала до центру.

«Підкорювачі Віанди» підкорять і ваші серця», – спалахнув над голограмою рекламний слоган. Потім іграшки помінялися місцями, і на передній план вискочила світловолоса дівчина.

– Ласкаво просимо у світ безмежних можливостей! – оголосила дзвінко. – Мене звуть Ельза Грон, і я розповім дуже повчальну історію про часи, коли найзапекліший мерзотник міг стати героєм. Щось не так? У підручниках написано інше? А ви коли-небудь замислювалися про те, звідки беруться підручники? Їх створюють люди, тому можете сміливо забувати все, чого вас навчали у школі. Увімкніть уяву та повірте: минуле Віанди – ідеальна афера. Ну що, я вас зацікавила? Отже… Поїхали! Якось узимку…

***

Якось узимку (за календарем Землі, звісно) екіпаж транспортного космічного зорельота «Кульова блискавка» дійшов висновку, що життя – лайно. Позаду залишилися цивілізація та надії на гарний заробіток, реальність була відверто сумною, майбутнє уявлялось у непроглядних чорних тонах.

Нормальні харчі закінчилися вранці, гроші – тиждень тому, палива якимось дивом могло вистачити ще на кілька днів. Система життєзабезпечення помирала, з медикаментів було лише проносне, засоби зв’язку вийшли з ладу і на власному прикладі підтвердили: замовляти дешевий ремонт у сумнівних персон рівнозначно дуже прикрим несподіванками.

За документами на «Кульовій блискавці» працювало двадцять вісім членів екіпажу, за фактом їх було всього дев’ять плюс андроїд, що періодично ламався й обіцяв анігілювати геть усіх, причому люди не мали стосунку до початкової команди.

Ельза Грон знайшла цей корабель на звалищі контрабандистів. Його продали за безцінь – ходили чутки, що зореліт проклятий, і той, хто ступить на його борт, швидко і болісно розпрощається з життям. Але Ельза не вірила в забобони, особливо в ті, що зрізали добру третину ціни, та й вічно п’яні найманці (інших на нелегальній планеті просто не було) чхали на легенди.

За пів року їхня думка змінилася. Щоправда, не через прокляття. Основна проблема полягала у планах Ельзи.

Вона жила мрією. Багата дівчинка, що через банкрутство батьків за мить втратила все, жадала завоювати світ. Ну чи хоча б систему… Планету… Супутник який-небудь! Адже будь-хто знає: те, що крутиться за межами Об’єднання, нічиє і може стати твоїм. Знайди придатну для життя планету, приватизуй її і пожинай плоди.

Ельза повірила соціальній рекламі, в глибині душі підозрюючи: без каверзи не обійдеться. Інтуїція не підвела, та було пізно повертати назад.

Мільйони шукачів давно вже вивчили околиці. Все, що можна було відкрити, відкрили та монетизували. Старому кораблю залишалося лише бовтатися в космосі і чекати, доки фінанси власниці не вичерпаються остаточно.

І фатальний день настав.

Ельза приховувала стан справ до останнього, сподіваючись на диво, потім закінчилася навіть стерпна їжа і все випливло назовні. Вона розуміла: бунт станеться найближчим часом. Найманці, м’яко кажучи, незадоволені й охоче пустять «Кульову блискавку» на запчастини, а її власницю продадуть на органи, тим паче за три доби польоту є тимчасовий притулок контрабандистів, де товаром може стати абсолютно все.

Але час минав, ситуація не загострювалася. Якоїсь миті Ельза подумала, що екіпаж не побажав брати гріх на душу і мовчки втік на рятувальній шлюпці.

Вона просиділа у своїй каюті добу. Потім не витримала, вирішила ризикнути – і виявила, що «Кульова блискавка» справді спорожніла. Залишилися лише капітан Еспата (скажена звірюка з людським обличчям і напрочуд твердими принципами) і бухгалтер Рокс (сором’язливий тишко, що вмів робити гроші з нічого). Шлюпка теж була.